Мільйони нардепа Пашинського: як заробити на державі

    28 Квiтня, 2016 14:13
    Трохи політичної гнучкості, любов до великих підприємств – і будь-який держслужбовець приречений на фінансовий успіх, навіть отримуючи найменшу зарплату

    Ось вам проста арифметична задачка з життя нардепа: за офіційної зарплати в розмірі 5 тис. 527 гривень скільки цей депутат зможе зібрати грошей за рік? Не намагайтеся множити і додавати, все одно не вирішите. Правильна відповідь – 3 млн 646 тис. 997 гривень.

    Неможливо? Анітрохи. Принаймні у нардепа Сергія Пашинського, одного з перших осіб «Народного фронту» і голови парламентського комітету з нацбезпеки і оборони, це вийшло.

    Саме таку суму прибутку за 2015 рік задекларував відомий любитель просторого житла, автомобілів преміум-класу та дорогого закордонного відпочинку Пашинський. Хоча ще в 2014 році його річний дохід склав 134 тис. гривень.

    Такими ж везунчиками долі несподівано виявилися і члени його сім'ї: в 2014-му домашні нардепа принесли в дім 17,5 тис. гривень. Зате через рік вони поклали в сімейну скарбничку вже 552 тис. гривень.

    Крім того, сім'я активно обростає нерухомістю. У 2013 році за Пашинським було зареєстровано будиночок в 32 кв. м, недобуд в 790 «квадратів», близько гектара землі особисто у Сергія Володимировича і трохи більше 13 гектарів у членів сім'ї.

    Рік по тому в декларації нардепа вже фігурує квартира на 66 кв. м, будинок на 1020 «квадратів» та інша нерухомість площею 179 кв. м. А остання декларація про доходи за 2015 рік поповнилася ще однією квартирою майже на 120 «квадратів».

    Погодьтеся, абсолютно неймовірний фінансовий успіх на тлі соціальних потрясінь і економічного спаду в країні за останні кілька років. Проте ділитися секретом цього успіху Пашинський не поспішає. Можливо, через проблеми з підтвердженням легальності походження всього цього добробуту. Хоча дещо про основи його фінансового благополуччя все ж відомо.

    Шлях наверх

    Один зі студентських комсомольських лідерів Київського педінституту Сергій Пашинський, випустившись у 1991 році швидко зрозумів, що нести дітям знання – це не його.

    У країні саме почався смутний період накопичення первинного капіталу, і випускник з головою занурився в це непросте заняття, зайнявшись комерцією.

    У 1998 році зв'язки, що залишилися по комсомольській лінії, та нові контакти в комерційному середовищі допомогли Пашинському досягти перших висот – стати президентом торгового дому банку «Україна».

    Цей пост він зайняв якраз в той момент, коли фінансовий гігант ішов на дно. До повного краху банку залишалося зовсім небагато, і цей час підприємливий комерсант використовував для активного кредитування неплатоспроможних фірм і фірмочок.

    Зараз можна лиш припускати, наскільки вагомими були аргументи власників цих структур, аби Пашинський посприяв їм в отриманні кредиту. Фактично це було способом виведення грошей банку на підконтрольні самому Пашинського структури. Розуміючи реальний стан справ у банку, він абсолютно точно знав, що кредити повертати не доведеться.

    Для Пашинського співпраця з ідеологічними ворогами цілком звична практика. Головне, щоб гроші платили гарні.

    Після скандального краху «України» Сергій Володимирович у 1999 році сплив на посаді замголови правління «Ощадбанку». Там він був також уважним і чуйним до прохань власників неплатоспроможних комерційних структур про видачу кредитів. І знову кошти державного банку просто виводилися на підконтрольні фірми.

    Рік по тому керівництво Нацбанку забило на сполох: біля керма держбанку опинився співробітник, який не відповідає займаній посаді, не має уявлення про банківську діяльність і сформував величезний портфель прострочених заборгованостей за виданими кредитами.

    Справа зайшла настільки далеко, що в листопаді 2002 року Пашинського заарештували за звинуваченням у розтраті 3,9 млн доларів і 1,7 млн гривень. Комерсанту загрожував чималий тюремний термін з конфіскацією майна і штрафом за розтрату, шахрайство з фінансовими ресурсами та зловживання службовим становищем.

    Від колонії його врятувало лише втручання авторитетних покровителів. За деякими даними ними були Віктор Медведчук та Ігор Бакай.

    У результаті Сергій Пашинський відбувся легким переляком, придбавши на посаді в «Ощадбанку» не лише капітал, але й корисне знайомство з Юлією Тимошенко, на той момент віце-прем'єром в уряді Віктора Ющенка. Саме це знайомство й стало черговим трампліном Пашинського до нових вершин фінансового успіху.

    Після Помаранчевої революції прем'єр Тимошенко не забула старого знайомого і зробила його спочатку своїм радником, а потім призначила гендиректором держкомпанії «Укррезерв».

    Пашинський опинився біля керма багатомільйонних держзакупівель і розвинув бурхливу діяльність. ЗМІ ставили в провину Пашинському цукрову кризу, закупівлю забороненого ветеринарною інспекцією бразильського м'яса, розкрадання на величезні суми і закупівлі за завищеними цінами у «своїх» фірм.

    На посаді в.о. глави АП Пашинський відзначився маніакальною наполегливістю у спробах вивести з держвласності Житомирський лікеро-горілчаний завод і терміново його продати.

    У цей же час нинішній діловий партнер Пашинського Сергій Тищенко керував скандальним ДП «Укрспецпостач». Це підприємство ВБЕЗ і ГПУ підозрювали у контрабанді 7,4 тисячі тонн цукру-сирцю на понад 3 млн доларів. Компанія працювала у тісній зв'язці з «Укррезервом», очолюваним Сергієм Пашинським. Саме його ЗМІ й називали ідейним натхненником і організатором схеми нелегального ввезення цукру-сирцю.

    Інформація про масштаби розкрадання бюджетних коштів у компанії дійшла до самих «верхів», і на початку 2006 року Пашинського звільнили. Відразу після цього на «Укррезерв» прийшла ревізія, за підсумками якої розкрилися порушення на 32 млн гривень по одній лиш закладці м'яса. А таких угод були сотні.

    Справа йшла до чергового арешту і тривалого тюремного терміну, але тут, на щастя Сергія Володимировича, нагрянули парламентські вибори, і він став недоторканним народним депутатом від Блоку Юлії Тимошенко. Однак активної діяльності він не полишив.

    Через рік, у 2007-му його прізвище почало з’являтися у повідомленнях про спробу рейдерського захоплення харківського заводу «Турбоатом» в інтересах російського олігарха Костянтина Григоришина. Тоді Пашинський разом з депутатом-комуністом Євгеном Мармазовим спробував завести на підприємство бандитів під виглядом своїх помічників.

    Григоришину пообіцяв "Турбоатом" особисто лідер комуністів Петро Симоненко, чию партію тоді фінансував російський олігарх. Як бачимо, для Пашинського співпраця з ідеологічними ворогами цілком звична практика. Головне, аби гроші платили гарні.

    Рік по тому невгамовного Пашинського з «групою підтримки» у вигляді двох автобусів молодих людей спортивної статури зупинили бійці внутрішніх військ просто біля воріт Кременчуцького нафтопереробного заводу.

    Виявилося, що нардеп мав намір увійти на підприємство і завести туди своїх «помічників» якраз в той момент, коли завод відвідав тодішній міністр паливно-енергетичного комплексу Юрій Продан.

    Ця чергова невдача змусила Пашинського перенести свою бурхливу діяльність до стін парламенту. При цьому в накладі він не залишився, а партійна діяльність принесла йому непогані дивіденди.

    Обережні прогнози

    Піднімаючись все вище в ієрархії БЮТ, Пашинський у 2012 році почав відповідати за фінансові питання партії, простіше кажучи, отримав ранг партійного касира.

    Саме в той період масового поширення набула практика торгівлі прохідними місцями в парламент у списку різних партій, що істотно поповнювало партійні бюджети, а заодно й кишені тих, хто цю торгівлю вів.

    Не надто вдалий екс-банкір, фахівець в області ПЕК і закупівель сільгосппродукції несподівано став експертом у галузі озброєння.

    За збігом обставин, саме в цей період за протекцією Пашинського до Верховної Ради почали потрапляти одіозні особистості. Наприклад, Олег Черпіцький, якого називали кримінальним авторитетом і главою банди «Чепчики», яка орудувала у західній Україні.

    І все було б добре, але тут прогримів арешт Юлії Тимошенко, суд і вирок – сім років колонії. За старою звичкою, ще з часів потопаючого банку «Україна», Пашинський одразу заметушився. Старі бютівці пізніше згадували, як він заявив представникам харківської парторганізації, що вони повинні терміново зібрати готівку й передати йому.

    Було дуже схоже, що партійний касир має намір рятуватися з чергового потопаючого корабля, адже на той час БЮТ виглядав саме так: лідер у в'язниці, партія розвалюється, перспектив жодних.

    Пізніше стало ясно, що Тимошенко стає своєрідним брендом. І на ньому теж можна непогано заробити. Пашинський раптом перетворився на найвідданішого і полум'яного соратника політув'язненої, часто відвідував її в Качанівській колонії і став однією з найвпливовіших персон у партії «Батьківщина». А водночас – найближчим соратником Олександра Турчинова і Арсенія Яценюка.

    Чуття не підвело Пашинського, і на хвилі нової революції він знову опинився на відповідальній роботі – в.о. глави Адміністрації президента. На цій посаді він, насамперед, відзначився маніакальною наполегливістю у спробах вивести з держвласності Житомирський лікеро-горілчаний завод і терміново його продати. На щастя для колективу підприємства, зробити цього не вдалося, і завод успішно працює далі.

    Втішили Пашинського нові посади – голова парламентського комітету з нацбезпеки і оборони, член Наглядової ради збройового держконцерну «Укроборонпром». Ось тепер Сергію Володимировичу було де розвернутися, тим більше що в країні, фактично, почалася війна, і на «оборонку» передбачалося направити максимум фінансів.

    За дивним збігом обставин саме в цей період в одному зі структурних підрозділів «Укроборонпрому» на посаді керівника департаменту почав працювати син Пашинського, 24-річний Антон.

    Спочатку нардеп стверджував, що це не його син, дослівно: «Людина, яка представилася моїм сином, дала помилкову інформацію». Потім погодився, що син все ж його, але у збройовому дежконцерні не працює. Потім підтвердив, що все ж працює, але не зовсім в «Укроборонпромі». І закінчилося все словами: «Я до призначення мого сина не маю жодного стосунку».

    Як би там не було, а факт залишається фактом: не надто вдалий екс-банкір, фахівець в області ПЕК і закупівель сільгосппродукції несподівано став експертом у галузі озброєння. І так само несподівано фахівцем у цій сфері став його син.

    Навіть найзапекліші прихильники конфіскації коштів екс-президента-втікача були шоковані кількістю корупційних ризиків, закладених у законопроекті Пашинського.

    Втім, усі попередні посади Сергія Пашинського теж були пов'язані з багатомільйонними фінансовими потоками, як і в «оборонці». Тож він опинився у своєму середовищі.

    Наприклад, вже вирішено, що автопарк МВС поповниться новими бронеавтомобілями «Дозор-2» для потреб спецназу. Сума замовлення 500 млн гривень, а постачатиме техніку компанія «Українська бронетехніка», яку пов'язують з екс-помічником Пашинського Миколою Кузьмою.

    Не покладаючи рук

    Однак не лише військово-промисловим комплексом стурбований нардеп. Йому, як і раніше близькі питання ПЕК. Саме Сергій Пашинський лобіював конфіскацію палива олігарха Сергія Курченка, з подальшим продажем сировини під приводом поповнення оборонного бюджету країни.

    На кону були 10 тисяч тонн бензину зокрема і 90 тисяч тонн нафтопродуктів на суму 1,5 млрд гривень загалом. Сировину було успішно конфісковано і не менш успішно розпродано. От лиш ані копійки від продажу конфіскату бюджет так і не отримав. Фірми Сергія Тищенка, давнього ділового партнера Пашинського, державні гроші просто вкрали. За цим фактом відкрито два кримінальних провадження.

    Але чи то сума вкраденого була недостатньою, чи то апетит розігрався неабиякий, але незабаром після цього прізвище Пашинського спливло у зв'язку з ініціативою конфіскувати мережу АЗС загальною вартістю близько 4 млрд гривень, що належить «Роснефти».

    Коли ця ініціатива в парламенті не пройшла, Пашинський взяв нову цінову планку, націлившись тепер уже на 50 млрд гривень, заблокованих на рахунках Віктора Януковича. Ці гроші нардеп вимагає негайно конфіскувати і витратити – знову на потреби армії, а також на соціальні проекти.

    Проте навіть найпалкіші прихильники конфіскації коштів екс-президента-втікача були шоковані кількістю корупційних ризиків, закладених у законопроекті Пашинського з цього приводу. Тому негласно назвали вказаний проект «паливо Курченка-2» і заблокували цю ініціативу.

    Свідками істерики, до якої призвів Пашинського відчай від неприйнятого закону його авторства, став весь депутатський корпус, що ще більше переконало депутатів не голосувати за цю норму. Тим більше, що її активно просуває людина, чиє ім'я вже десять років поспіль фігурує у рейдерських скандалах, розтратах держкоштів, розкраданнях.

    А поки мільярдні проекти в руки Пашинському не даються, він не гребує іншими активами.

    Окрім просторої нерухомості, яка попередньо оцінюється в 20 млн доларів, сім'я Пашинського володіє чотирма іномарками, моторним катером і цінними паперами на суму понад п'ять мільйонів гривень.

    Кінець 2015-го–початок 2016 року ознаменувалися хвилею рейдерських атак, в яких знову фігурувало знайоме прізвище. Спочатку озброєний загін з кількох сотень тітушок захопив Житомирську кондитерську фабрику «ЖЛ», залишивши без роботи дві тисячі осіб. При цьому поліція, яка підпорядковується члену «Народного фронту» Арсену Авакову, мовчки спостерігала за тим, що відбувається.

    А незабаром адміністрація одеського ринку «7 кілометр» заявила про рейдерську атаку, за якою також стоїть нардеп Сергій Пашинський і юристи, задіяні в рейдерському захопленні кондитерської фабрики «ЖЛ».

    Далі були повідомлення про причетність Пашинського і міністра юстиції Петренка (так само члена партії «Народний фронт») до рейдерських захоплень Української національної лотереї, агропідприємства у Кіровоградській області, Одеського нафтопереробного заводу, санаторію в Одесі.

    Причому хвиля рейдерства, яка прокотилася по багатьох регіонах України, дивним чином збіглася зі зростанням добробуту Пашинського: на сьогодні крім просторої нерухомості, яку попередньо оцінюють в 20 млн доларів, сім'я володіє чотирма іномарками, моторним катером і цінними паперами на суму понад п'ять мільйонів гривень.

    Нагадаємо, Сергій Володимирович – нардеп з 2006 року і комерційною діяльністю займатися не може згідно з законом. А депутатська зарплата навіть у минулі ситі роки все ж не дозволяла з легкістю накопичити мільйони доларів.

    Проте, Пашинський примудрився стати вельми заможною людиною, хоча зупинятися на цьому, як видно, не має наміру. З маніакальною наполегливістю він знову й знову намагається дістатися до заарештованих мільярдів екс-президента, навіть попри жорстку критику єврочиновників, яких також вкрай бентежить текст написаного нардепом закону. Надто вже багато в ньому нестиковок.

    Втім, Сергія Володимировича можна зрозуміти – цього року в нього ювілей – 14 жовтня відзначатиме 50-річчя. А зараз он як все дорого, і навіть збільшеної в три рази зарплати нардепа не вистачить на гідну такої людини вечірку. Отже попереду ще багато цікавих пропозицій і законодавчих ініціатив його авторства, за якими ми обов'язково будемо уважно стежити.

    Теги: петро симоненко Арсеній Яценюк юлія тимошенко сергій пашинський Олександр Турчинов Курченко Народний Фронт сергій тищенко Медведчук Григоришин «ЖЛ» одеський нафтопереробний завод Турбоатом
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів