Літаки Ердогана стерли паризькі заготовки Путіна. Чи буде третя світова?

    27 Листопада, 2015 14:29
    Хто б не скоїв паризькі теракти, Росія безперечно є стороною, яка отримала дивіденди від трагедії. Та збитий турками літак Су-24 перетворює накопичений капітал на пил

    Французькі слідчі все ще працюють, та за два тижні вони вже накопали достатньо, аби зрозуміти механіку паризьких терактів. Хоча прогалин все ще дуже багато.

    Отже, в п’ятницю, 13 листопада, відбулося сім атак на французів, які мирно зустрічали початок вікенду. Найбільш кривава бійня сталася в концертному залі La Bataclan, де як раз співали американські рокери з гурту Eagles of  Death Metal. Такий собі одночасний удар і по французах, і по американцях, і по їхньому негідному з точки зору радикальних ісламістів способу відпочинку.

    Імена та прізвища деяких нападників уже відомі, інших досі не ідентифікували.

    Людиною, яка спланувала теракти, обрала цілі та організувала напади, французькі слідчі називають 28-річного Абдельхаміда Абауда. Про нього відомо, що навіть рідний батько вважав його психопатом і дияволом. Сам Абауд уже ніяких пояснень не дасть – терориста застрелили спецназівці під час спецоперації в паризькому передмісті Сен-Дені, яка тривала близько семи годин, та в ході якої пролунало 5000 пострілів.

    Зрозуміло, що син дрібного марокканського торговця не міг самостійно профінансувати теракти. Вибухівка, автомати Калашникова, транспортні витрати, оренда житла – на все це потрібна була не одна тисяча євро готівки. Хто її надав?

    Найбільш імовірно, що гроші Абауд отримав зі скарбнички «Ісламської держави». А от хто їх туди кладе – то вже питання, на яке є не одна відповідь, а кілька.

    Хто платить за танок смертників

    У Росії штатні пропагандисти звично вказують пальцем на «підступних яструбів з Капітолійського пагорбу». В їхній уяві терористам віддають накази по телефону зі штаб-квартири ЦРУ в Ленглі. США жодних прямих звинувачень не роблять, але не забувають нагадувати, що Росія та її підзахисний Башар Асад воюють не з ІДІЛ, а з опозицією.

    Не забуваймо і про Туреччину, яка певний час дозволяла найманцям-джихадистам безперешкодно перетинати свій кордон з Сирією та поповнювати ряди загонів повстанців. Не чинила вона перешкод і контрабанді нафтопродуктів з територій, які взяли під контроль іділівці. Врешті-решт, арабські шейхи з країн Перської затоки також фінансували джихадистів у Сирії та Іраку.

    Насправді чіткої картини у близькосхідному котлі не існує. Інтриги і тимчасові союзи там сплітаються блискавично і точно так же розвалюються. Що точно зрозуміло – Росія від паризьких терактів, безперечно, виграла.

    Вжаримо по терористах, пане Олланд!

    Теракти в Парижі в пакеті зі збитим російським літаком над Синаєм стали для Путіна справжнім подарунком долі. Трагедії дали йому потужний аргумент в його основному дискурсі останніх півтора року: забудьте про Україну з її Донбасом і Кримом, давайте разом боротися з терористами! Перший пункт передбачає зняття санкцій, другий – повернення Росії до клубу впливових світових гравців у ролі гаранта миру та безпеки.

    Вже наступного дня після терактів на саміті G20 Путін довірливо розмовляв з Обамою і Кемероном. Їхні речники потім говорили про конструктив і компроміс під час діалогу з російським візаві.

    Тим часом президент Франсуа Олланд, поспілкувавшись із нацією, спакував валізи, щоб провідати свого московського товариша по нещастю.

    Російські ЗМІ трублять про «відродження діалогу» та спільні плани вдарити по джихадистах, російські пілоти в Сирії малюють на бомбі напис «за Париж», а очільник МВС Колокольцев пропонує французам у подарунок щеня на заміну службової собаки на прізвисько Дизель, яка загинула в антитерористичній операції в Сен-Дені. Просто ідилія.

    Втім, той факт, що Росія розкручує теракти у вигідному для себе руслі, не робить її автоматично їхнім організатором.

    За такою ж логікою в організації терактів можна звинуватити французьких правих, бо вони також отримали безперечну вигоду. У суспільстві посилились антиіммігрантські настрої, які конвертуються для Нацфронту Марін Ле Пен на грудневих регіональних виборах у додаткові голоси.

    У нагоді цій подрузі Путіна став сирійський паспорт, знайдений біля решток тіла одного зі смертників, який підірвав себе біля стадіону Stade de France. Документ, як уже зрозуміло, фальшивка, бо людину з точно таким же паспортом знайшли в Сербії. Його наявність біля терориста доводить лише те, що існує налагоджена система виготовлення фальшивих документів для бажаючих видати себе за сирійського біженця – про це, зокрема, писала британська газета The Guardian. Втім, беззаперечним є і той факт, що кордон ЄС дірявий, принаймні, в Греції.

    Втім, всі ці тонкощі вже не важливі для Марін Ле Пен. Привід для піару вона отримала і використала на повну. А заразом і всі інші європейські партії та політики, які заробляють голоси на залякуванні громадян мусульманською загрозою.

    Для Олланда ж зростання правих настроїв створює додаткову проблему і змушує думати про щось пошук чогось, що повернуло б симпатії французів до його партії соціалістів. Тому цілком логічно, що він шукає союзників для боротьби з ІДІЛ і готовий одним з таких визнати навіть Путіна.

    Зрада: Олланд їде в Кремль

    Судячи з опитувань, загравання з виборцями Марін Ле Пен та Ніколя Саркозі рейтинги Олланду вже не врятує. Хоча, може зберегти від остаточного обвалу.

    Загалом, Франсуа Олланд – не дуже вдалий політик. Його рейтинг президента є одним із найслабших за всю історію П’ятої республіки. Він же слабка ланка у ланцюжку антипутінської коаліції.

    До того ж у Франції діє потужне проросійське лобі, яке включає немало впливових бізнесменів. Згадаймо делегацію французьких парламентарів в окупованому Криму, мученицьке прощання з контрактом на продаж росіянам двох «Містралів». Правда, одного з ключових своїх союзників, голову нафтогазового концерну Total Крістофа де Маржері угробили самі ж росіяни.

    Щодо можливої антитерористичної коаліції, яку хоче створити Франція за участі Росії, варто згадати про два важливі нюанси.

    Перший – тиск на Париж з боку США. Перед тим, як їхати в Москву до Путіна, французький президент відвідав Вашингтон.

    Після розмови з Обамою Олланд сказав наступне: «Я закликаю президента Росії Володимира Путіна переглянути політику підтримки Башара Асада. Останньому немає місця у політичному переході в Сирії, оскільки це була проблема, і вона не може бути рішенням».

    Росія наполягає якраз на протилежному варіанті – пропонує не чіпати Асада та допомогти йому утримати владу в країні. Тож, схоже, Франція готується зробити Росії пропозицію, від якої та відмовиться, і про це відомо заздалегідь.

    Другий нюанс – придушення Росії санкціями на Заході розглядається як політика, що необхідна, аби позбавити Кремль ресурсів для смертельно небезпечних геополітичних ігрищ.

    На Заході зовсім не проти того, аби Путін якнайдовше продовжував свою сирійську авантюру. У Вашингтоні тільки й чекають, аби Росія якомога глибше загрузла в багні близькосхідних конфліктів. Напрошується паралель з Афганістаном, де загруз Радянський Союз, який врешті-решт розвалився. Звичайно, це не була головна причина кінця СРСР, але одним з важливих факторів – безперечно.

    Як Росія реагуватиме на збитий Су-24

    Збитий Туреччиною Су-24 остаточно поховав плани Кремля на створення широкої антитерористичної коаліції. Бо тепер такі країни, як Франція, мають вибирати між Анкарою і Москвою. Враховуючи членство Туреччини в НАТО, тут двох варіантів бути не може.

    У Росії ж є два шляхи подальшої реакції. Перший – дати жорстку відповідь і цим розв’язати повномасштабний військовий конфлікт. Натівці, а особливо Вашингтон, дали зрозуміти, що підтримують турецьку інтерпретацію подій зі збитим літаком. Тож існує ризик побачити війну Росії проти НАТО, за якою з буддійським спокоєм спостерігатимуть китайці. Українці ж пощипуватимуть російську армію на сході та зловтішатимуться з того, що Крим перетвориться на повноцінну арену бойових дій.

    Другий варіант виглядає більш ймовірним – Росія проковтне отриманий від Ердогана копняк. На офіційно-дипломатичному рівні прозвучать запевнення у тому, що Москва не бажає ескалації конфлікту. Тим часом туркам влаштовуватимуть усілякі дрібні пакості по типу ­– розбомбити гуманітарний конвой, влаштувати проблеми турецьким бізнесменам, погрожувати перекрити газ.

    Кінець «Турецького потоку» та російським гульбанам в Анталії

    Схоже, що найбільше постраждають від акції віддяки дві категорії.

    Перша – російські туристичні агентства, яким довелося в патріотичному єднанні дружно відмовитись від продажу турів до Туреччини. Зважаючи на те, що Єгипет вже закритий, цю сферу російського бізнесу чекає швидкий крах.

    Друга – сирійські туркмени (туркомани), через яких, по великому рахунку і було збито «сушку», яка летіла над турецькою територією лічені секунди.

    Згадаймо місцевість, де все це сталося. Російська військова база в Сирії розташована на військовому аеродромі Хмеймім, що за 25 км від приморського міста Латакія. Саме там, за останніми даними, окопався Башар Асад, оскільки в столиці Дамаску стало небезпечно.

    Сама ж Латакія знаходиться приблизно за 60 км від кордону з Туреччиною. Це означає, що під час маневрів російських літаків небезпечне наближення та зальот у повітряний простір Туреччини неминучі. З турками про це треба було домовлятись ще до початку операції. Але Башар Асад для Реджепа Таїпа Ердогана – ворог і взагалі турецький лідер має власне бачення майбутнього Сирії. Тож ні про що в росіян домовитись не вийшло б.

    Для Анкари туркомани, як влучно підмітили вже кілька українських блогерів, – це такі ж «побратими», якими росіяни вважають «ДНР» та «ЛНР». Сирійські туркмени давно вважають сімейство Асадів своїми ворогами, мають свої сепаратистські плани і не без допомоги Анкари організували кілька збройних загонів, які б’ють армію Асада.

    Росіян турки вже кілька разів попереджали не бомбити «братніх туркоманів»: викликали російського посла для пояснень порушення повітряного простору, збивали безпілотник, погрожували збивати літаки.

    Можливо, в Кремлі сподівались на те, що турків утримає від виконання погрози спільний проект будівництва газопроводу «Турецький потік», який би качав блакитне паливо в обхід України до Європи. Та судячи з того, як холоднокровно був збитий Су-24, Туреччина цей проект всерйоз не розглядала. Восени він взагалі був заморожений. І тепер, судячи з усього, його будівництво не поновиться ніколи. Врешті-решт, у Туреччини є інші цікаві проекти газопроводів до Європи, як от TANAP.

    А Росія тим часом залишилась без газопроводу, в який вже вклала не один мільярд, без «сушки» і без широкої антитерористичної коаліції з Путіним-миротворцем на чолі.

    Теги: Путін Росія теракти Франція НАТО турецький потік Олланд туреччина Ердоган Су-24
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів