Кругова порука. Як в Україні зривають люстрацію

    30 Березня, 2016 12:13
    Чиновники вигороджують один одного, саботуючи виконання закону про очищення влади

    Два роки тому в український лексикон увійшло нове слово – «люстрація», яке стало однією з головних вимог Євромайдану.

    Після перемоги революції політики взялися активно розробляти норми люстрації. Тим часом населення проводило її по-своєму – викидаючи чиновників у сміттєві баки.

    16 вересня 2014 року Верховна Рада прийняла закон про очищення влади, яким було введено заборону на обіймання певних посад протягом 10 років особами, які займали вищі державні посади під час президентства Віктора Януковича.

    Заборона поширюється також на представників Комуністичної партії СРСР або однієї з союзних республік, комсомольських організацій та колишніх співробітників КДБ.

    Згідно з даними спеціально створеного при Міністерстві юстиції департаменту люстрації, за час роботи закону про очищення влади було люстровано понад 900 осіб. Однак гучні імена в цьому списку ви навряд чи знайдете – в основному це чиновники середньої ланки.

    Вищі українські держслужбовці швидко знайшли шпаринки в законі та способи його обійти. Одні отримували статус учасника АТО, інші ховалися від люстрації на посадах, які не підпадають під перевірку, когось від люстрації звільняв особисто президент, а решта сподівалися на рішення українських судів.

    Конституційний суд попросили оцінити відповідність Основному закону положень про люстрацію, після чого очищення влади остаточно зависло.

    Чиновники активно оскаржують свої звільнення в результаті люстрації, а поки Конституційний суд розмірковує про конституційність закону, суди або припиняють розгляд таких справ, або задовольняють позови.

    Безвідмовний Конституційний суд

    Майже рік тому – 16 квітня 2015 року Конституційний суд почав розгляд закону про люстрацію. Звернулися в КС депутати від партії «Опозиційний блок». Із 47 осіб, які підписалися під зверненням до суду з проханням перевірити конституційність норм закону про очищення влади, 26 голосували за так звані «диктаторські закони» 16 сiчня 2014 року.

    Серед підписантів звернення – колишній глава адміністрації президента Віктора Януковича Сергій Льовочкін, екс-віце-прем'єр-міністр Олександр Вілкул, брати Добкіни та інші.

    Люди, які давали диктаторські повноваження Януковичу, не мають права вирішувати, чи проводити в Україні люстрацію.

    Минулого тижня КС продовжив розгляд закону про люстрацію, однак частина нардепів, громадські активісти та Мін'юст вважають дії суду незаконними.

    «У складі Конституційного суду знаходяться шість осіб, які мають конфлікт із зазначеним законом. Прямі норми закону про протидію корупції, закону про Конституційний суд України, закону про судоустрій і статус суддів забороняють за наявності конфлікту інтересів приймати суддям участь у вирішенні питання», – пояснює UA1 начальник департаменту люстрації Міністерства юстиції Тетяна Козаченко.

    Козаченко разом з депутатами Єгором Соболєвим та Леонідом Ємцем звернулися з клопотанням про відвід цих шістьох суддів, проте КС відхилив його.

    Клопотання стосувалося відводу суддів Михайла Запорожця, Наталії Шапталь, Юрія Бауліна (голова Конституційного суду), Михайла Гультая, Сергія Вдовиченка та Олега Сергійчука.

    Згадані судді за часів Януковича скасовували конституційну реформу, розширюючи повноваження тодішнього глави держави. Зараз вони проходять у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури, яке було відкрито за фактом узурпації влади колишнім президентом.

    Однак, попри наявність таких фактів, КС вирішив, що у суддів немає конфлікту інтересів під час розгляду закону про люстрацію.

    Єгор Соболєв назвав дії КС «дешевим театром», нарікаючи на те, що разом з колегами цілий рік «цивілізовано пояснював, що люди, які давали диктаторські повноваження Януковичу, не мають права вирішувати, чи проводити в Україні люстрацію».

    Соболєв і Козаченко звинувачують у ситуації, що склалася, зокрема й президента Петра Порошенка, адже серед згаданих шести суддів КС є призначені за його квотою, однак глава держави не поспішає їх змінювати.

    Нові пропозиції щодо люстрації

    Одночасно через ЗМІ, підконтрольні колишнім регіоналам, які підпадають під люстрацію, було поширено інформацію про те, що закон про люстрацію не відповідає європейським стандартам і принципу верховенства права.

    Тут у кожного своя правда. Противники люстрації говорять, що Венеціанська комісія вимагає переробки закону і давно чекає правок від Мін'юсту.

    Українські реалії накладають відбиток на розгляд судами позовів щодо люстраційних звільнень.

    Козаченко ж разом з активістами заявляє, що люстраційний закон і правки в нього Венеціанська комісія схвалила ще 19 червня 2015 року, після чого зміни в закон були внесені в парламент, але застрягли в комітеті й досі не розглянуті нардепами.

    У зв'язку з такою ситуацією правки в закон про люстрацію були повторно зареєстровані у Верховній Раді.

    Доопрацьованим законопроектом №2695 пропонується розширити перелік осіб, які підпадають під дію закону про очищення влади, і зобов'язати проходити Люстраційну перевірку кандидатів на пост Президента України та кандидатів у народні депутати.

    Також пропонується створити орган зі спеціальним статусом, який буде «займатися заходами, спрямованими на очищення влади».

    Разом з тим, законопроект не врегульовує питання люстрації суддів, яка згідно з рекомендаціями Венеціанської комісії має здійснюватися на основі окремого закону – про відновлення довіри до юстиції.

    Такого закону в Україні наразі немає навіть у проекті.

    Опір системи

    Противники закону про люстрацію лякають тим, що його застосування може масово оскаржуватися, як в українських, так і в європейських судах.

    Тетяна Козаченко не бачить в цьому проблеми, однак визнає, що українські реалії накладають відбиток на розгляд судами позовів щодо люстраційних звільнень.

    «У нас суди відмовляються розглядати такі справи, вони припиняють розгляд справ до рішення Конституційного суду. Водночас там, де питання стосується високих чинів, суди справи розглядають і надають таким людям індульгенцію, встановлюючи, що вони не підпадають під дію закону», – констатує вона.

    Поряд з тим, начальник департаменту люстрації дивується, як чиновники «неймовірно хочуть повернутися назад на свої копійчані зарплати, і не можуть без державної служби, без доступу до держбюджету».

    Через два роки після перемоги революції ми опинилися на порозі реваншу старої системи.

    Що стосується розглядів у європейських інституціях, то тут, вважає Козаченко, українським чиновниками нічого не світить. Представник Мін'юсту посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Найдін проти Румунії», у якому румунський чиновник намагався оскаржити рішення парламенту закрити доступ до державної служби всім, хто працював у секретній поліції.

    ЄСПЛ же постановив, що цю людину звільнили законно, оскільки держава не зобов'язана гарантувати рівний доступ до державної служби всіх людей – вона може встановлювати певні критерії.

    На думку Козаченко, такі норми важливі для держав з тендітною демократією, які нещодавно розпрощався з тоталітарним минулим.

    Проте в Україні подібні ініціативи держави, як ми бачимо, саботуються усіма гілками влади.

    «У нас не країна, а замкнуте коло... Кругова порука дуже серйозна залишається. Олігархат, який проник в усі гілки влади, також між собою розподіляє сфери впливу», – підкреслила Козаченко в коментарі UA1.

    За її словами, саботаж виконання закону про люстрацію йде щодо конкретних чиновників, яких намагаються зберегти на посадах. Як приклад вона навела ситуацію в прокуратурі, де з 402 чоловік, які підпадають під люстрацію, 4 зберегли свої посади завдяки рішенням судів. Зокрема, це головний бухгалтер ГПУ та виконуючий обов'язки прокурора Києва.

    «Головний бухгалтер ГПУ, яка була при всіх генпрокурорах, через яку проходили всі фінанси ГПУ. Чи потрібно говорити, чому її залишили? У таких справах ГПУ навіть не ходить до суду, не подає апеляцію, фактично усуваючись від виконання закону», – зазначає Козаченко.

    Тобто через суди просто легалізується обхід закону. Водночас, не лише люди в мантіях допомагають чиновникам уникати звільнень.

    «Держфіксальна служба завалила майнову перевірку, прокуратура ігнорує перевірку, суди – у нас жодного суддю не люстровано, там теж система пручається, намагається самозберегтися», – констатує глава департаменту люстрації.

    Таким чином, через два роки після перемоги революції ми опинилися на порозі реваншу старої системи. З огляду на події в Генеральній прокуратурі з провалом справи «діамантових прокурорів», звільненням Давіда Сакварелідзе та арештом квартири колишнього заступника генпрокурора Віталія Каська, реванш цей вже дуже близько.

    Теги: Верховна Рада Порошенко люстрація Конституційний суд закон Мін’юст Янукович Венеціанська комісія Соболєв Опозиційний блок судді Тетяна Козаченко Європейський суд з прав людини Ємець
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів