Крок вперед і два назад: як держчиновники борються з корупцією

    3 Лютого, 2016 09:03
    За вісім місяців роботи жодного закінченого розслідування – такі результати роботи Національного антикорупційного бюро. У причинах розбирався UA1
    Артем Ситник, глава Національного антикорупційного бюро України
    Артем Ситник, глава Національного антикорупційного бюро України

    Боротьба з корупцією стала новомодним трендом, про який говорять всі, але реально займаються нею одиниці. У результаті навколо цієї теми занадто багато піару, пліток і скандалів, і дуже мало результатів.

    Це при тому, що практично всі умови для антикорупційної роботи створено. Глава парламенту Володимир Гройсман заявив, що вся законодавча база для ефективної боротьби з корупцією є, а глава Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артем Ситник пообіцяв вивести відомство на 80% своєї потужності в першій половині січня 2016-го.

    На календарі лютий, але від НАБУ не чути про жодне гучне затримання, оголошення про підозру у скоєнні злочину або передачу справи до суду. Хоча в кінці 2015 року Ситник анонсував перші досягнення:

    «У провадженні НАБУ знаходиться низка перспективних і резонансних справ, рішення за якими будуть прийняті в найближчі місяці. Деякі справи, пов'язані з корупцією у судовій гілці влади, готуються до передачі в суд», – заявляв він.

    А тепер поглянемо на реалії: з сотень повідомлень у ЗМІ та заяв громадських активістів про корупцію в усіх ешелонах влади, за повідомленням прес-служби НАБУ у провадженні знаходиться лише 45 справ.

    Серед них, безумовно, важливі розслідування про махінації на «Артемсолі» зі збитком в 37 млн гривень. Купівля машини за 1,21 млн гривень цивільною дружиною військового прокурора Костянтина Кулика. Розслідування причетності співробітників Генпрокуратури до зняття арешту з рахунків екс-міністра природних ресурсів Миколи Злочевського та низка інших справ.

    Виходячи з перших результатів роботи НАБУ, складається враження, що великих справ у країні немає.

    Всі ці розслідування потрібні й важливі. Але ще у вересні 2015-го під час спілкування з першими детективами НАБУ, президент Порошенко просив:

    «Якщо корупційні потоки зверху йтимуть необмежено, а ми будемо займатися дрібницями, то швидко втратимо довіру людей. Тому слід визначати ступінь і пріоритетність корупційних справ там, де йдуть найбільші фінансові потоки».

    Порівняємо це прохання зі зведеннями НАБУ про досягнення детективів: затримання судді в Рівненській області за хабар у 3,5 тис. доларів. Ще одного суддю піймали на хабарі в 4 тис. доларів у Сєвєродонецьку. Одного викрили в Харкові за хабар у 800 доларів.

    Кожен з перерахованих випадків – це злочин, яким необхідно займатися. Але як бути з пріоритетами: спочатку великі справи, а потім всі інші?

    З одного боку, виходячи з перших результатів роботи НАБУ, складається враження, що великих справ у країні немає. З іншого боку, ще в грудні 2015 року Артем Ситник анонсував швидкі досягнення в пріоритетних для його відомства розслідуваннях.

    «Основний пріоритет – розслідування тих проваджень, які внесені за результатами аналітичної роботи детективів – Одеський припортовий завод, «Житомирські ласощі», держпідприємства – заявляв директор НАБУ. – Ці справи складні і певний прогрес по них буде вже десь у січні 2016 року».

    Опір, який чинять корупціонери, та відсутність результатів розслідувань резонансних справ наводять на думку, що роботу детективів НАБУ просто блокують.

    Однак з розповіді голови наглядової ради ТДВ «ЖЛ» Ігоря Бойка, підприємство якого атакують рейдери під прикриттям чиновників Мін'юсту, поліції та низки нардепів на чолі з Сергієм Пашинським, випливає зовсім протилежне.

    Йдеться не про 800 доларів хабара, і навіть не про 23 млн доларів Злочевського, а про активи Житомирської кондитерської фабрики на суму понад 2 млрд гривень. Ця справа прогриміла на всю країну, але НАБУ обмежується лиш обіцянками.

    «Я був кілька днів тому в НАБУ (нашу заяву було написано більше місяця тому), де запитував слідчих, які вони провели дії? – розповідає Бойко. – Мені відповіли, що, мовляв, виконано велику роботу. Я питаю: ви допитали Ніну Грущак, що зупинила роботу підприємства – подавала позови проти нас, які судді задовольнили. Відповідають, що ні. – А її адвокатів допитали? – Ні. – А зробили запит у швейцарський банк, про те, що Лещинський (один з рейдерів – Ред.) отримав від мене 20 млн доларів? – Кажуть, що не зробили. Ось вам і відповідь, як працює НАБУ».

    Що заважає НАБУ

    Опір, який чинять корупціонери, та відсутність результатів розслідувань резонансних справ наводять на думку, що роботу детективів НАБУ просто блокують.

    Але навіть побіжний аналіз заяв Ситника говорить про зворотне: це повністю незалежний орган з професійними співробітниками, здатний працювати швидко й ефективно.

    Річний бюджет НАБУ на 2016-й становить 495 млн гривень.

    За свідченням директора НАБУ під час набору детективів на нього ніхто не тиснув, не використав телефонне право, а його посаду визначено законом як повністю незалежну.

    Понад те, в одному з інтерв'ю Артем Ситник звертав увагу на високу швидкість роботи своїх підлеглих.

    «Коли ми представили свою роботу, наші колеги з США говорили, що для того, аби запустити Бюро, їм знадобилося б три роки. Ми змогли почати розслідування вже через 8 місяців», – розповідав директор НАБУ.

    Попри те, за 8 місяців поки жодного результату хоча б по одній резонансній справі. Можливо, хтось диктує НАБУ, що розслідувати, а що ні?

    Але в іншому інтерв'ю Ситник категорично заявив: «Не було жодного дзвінка до мене з проханням або рекомендацією про те, що і як потрібно робити. По всіх справах, ініційованих в НАБУ, жодних звернень».

    Чим же можна пояснити зволікання? Недостатнє фінансування? Ні, річний бюджет НАБУ на 2016-й становить 495 млн гривень – за словами Ситника, недостатньо, але вистачить для того, щоб вести розслідування.

    Тоді, можливо, співробітники завалені купою справ і не справляються з їх потоком? Теж ні – 22 тисячі томів, які готувалася передати в НАБУ Генпрокуратура, дійсно могли б повністю паралізувати роботу відомства, але зійшлися на тому, що НАБУ буде вести тільки нововідкриті справи, а старі вимагати, якщо це знадобитися.

    Закони, що регламентують антикорупційні розслідування? Вони є. Антикорупційна прокуратура, без якої НАБУ не може передавати справи до суду, – теж є. Тобто начебто й нічого не заважає, але й результатів немає.

    Правда, ще на зорі створення бюро в одному з інтерв'ю Артем Ситник підготував ґрунт для пояснень повільності своїх підлеглих.

    «Є передбачена законом процедура, яка повинна бути витримана, щоб не виникало сумнівів у законності проведення розслідування, а права людини та громадянина були обов'язково дотримані, – заявив він. – Скажімо, в Румунії деякі корупційні справи слухаються по п'ять, а то й більше років».

    Проте у цьому зв'язку постає ще й питання сумлінності самих чиновників бюро.

    Пішли у відмову

    Незважаючи на відкритий конкурс на посади в НАБУ та ретельний відбір кандидатів, не можна з точністю до 100% гарантувати, що в цьому відомстві зібралися виключно гідні працівники.

    Кредит довіри до державних борців з корупцією щомісяця стає все менш вагомим.

    Про це свідчить скандал, що спалахнув між діючими співробітниками бюро та представниками Ради громадського контролю цього відомства відразу ж після формування НАБУ.

    Тоді, в жовтні 2015 року, члени Ради заявили про блокування їх засідання та хамське ставлення до себе з боку чиновників НАБУ. Так, заступник Ситника з оперативно-розшукової роботи Анатолій Новак назвав представника Ради Алісу Юрченко «скотиною» за те, що вона голосувала проти призначення людини, яку протягував Новак.

    Інший же чиновник взагалі представлявся «господарем бюро» і намагався блокувати засідання Ради. Тоді в НАБУ пообіцяли провести службове розслідування, але за підсумками жодних порушень не виявили.

    Можливо, в цьому криються витоки не лише повільності детективів відомства, але й відмов у порушенні кримінальних справ.

    Приміром, нардепу Віталію Купрію відмовили у розслідуванні діяльності наближеного до президента народного депутата Ігоря Кононенка, хоча йшлося про можливе ухиляння від сплати податків через офшорну компанію на суму близько півмільйона доларів. Незважаючи на викладені Купрієм факти, в НАБУ не знайшли достатніх підстав для порушення кримінальної справи.

    А пізніше нардеп Сергій Лещенко повідомив про те, що в бюро відмовилися реєструвати кримінальне провадження щодо екс-нардепа Миколи Мартиненка про ухиляння від сплати податків в особливо великих розмірах.

    Таким чином, кредит довіри до державних борців з корупцією щомісяця стає все менш вагомим. І ситуація повністю в руках співробітників НАБУ – вони здатні її змінити, причому як в один, так і в інший бік. І перша ж передана до суду справа покаже, в яку сторону гойднуться шальки терезів.

    Теги: корупція ГПУ Порошенко купрій сергій лещенко сергій пашинський Артем Ситник НАБУ микола злочевський «ЖЛ» ігор бойко
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів