Контрабанда в зоні АТО: до чого тут Турчинов, Аваков і Пашинський

    28 Березня, 2018 13:39
    З першого дня війни лідери «Народного фронту» взяли під особистий контроль контрабанду в зоні АТО на мільйони доларів. Налагоджені схеми працюють досі

    Луганськ, квітень 2014 року, проросійські бойовики захоплюють адміністративні будівлі. Фактично, місто переходить під контроль так званого «народного губернатора» Валерія Болотова. Він починає розставляти своїх людей на ключові пости у різних структурах, в тому числі, в міліції.

    29 квітня Болотов визначився із кандидатурою голови міліції Луганська та області – ним оголошено «народного міліціонера», генерала МВС Анатолія Науменка.

    Людини, яку позаочі називали не інакше, як Толя Залізяка за його невгамовну пристрасть до металобрухту. Це старий міліціонер, який, за словами місцевих жителів, контролював усі кримінальні схеми в області та налагоджував контакти з кримінальними авторитетами.

    Але всього день по тому це ж прізвище спливає в наказі глави МВС України Арсена Авакова про призначення нового начальника міліції Луганської області.



    Як виявилося, співбесіду з такою незамінною людиною, яку на посаді головного міліціонера області хотіли бачити і бойовики, і члени нового українського уряду, проводив особисто Сергій Пашинський (один з лідерів «Народного фронту», причетний до численних скандалів з рейдерськими захопленнями, а також до історії з появою вогнепальної зброї у активістів Майдану – ред.).

    У той період Пашинський приміряв на себе посаду глави Адміністрації президента і знаходився у статусі «виконуючий обов'язки». Природно, що рішення про призначення генерала Науменка просто не могло пройти без відома двох однопартійців Пашинського – Олександра Турчинова, який виконував обов'язки президента, і Арсена Авакова, який влаштувався у кріслі глави МВС.

    За словами самого Науменка, Пашинський запропонував йому очолити обласну міліцію і спробувати виправити ситуацію в Луганську. Свою згоду на це призначення дав і Аваков. Вночі 30 квітня особовому складу Управління МВС в Луганській області представили нового начальника – генерала Науменка.

    Чи могли Турчинов, Пашинський та Аваков призначати людину на таку посаду «в темну», не знаючи, хто він, чим займається, не вивчивши його послужний список, особисту справу та інформацію про його, так би мовити, комерційну діяльність? Навряд чи.

    Ці люди добре розуміли, кого ставлять на чолі міліції бунтівного регіону, в якому назрівають повномасштабні бойові дії. У перспективі це означало, що поки є можливість, треба вивозити все, що становить хоч якусь цінність. Не дарма ще один однопартієць Пашинського, Андрій Парубій, дуже цікавився можливістю вивезення майна з Луганська.

    Пашинського не збентежило навіть те, що Науменко обслуговував «класового ворога»: якийсь час він працював на Вадима Новинського, одного з наближених до президента-втікача Януковича.

    Все це свідчить про те, що призначення було добре обдуманим і спланованим кроком. Понад те, люди, які на той період були в курсі подій, що відбувалися в області, стверджували, що свою посаду генерал отримав у результаті домовленостей між новою київською владою і помірним крилом луганських сепаратистів. Надто вже зручна була його кандидатура як для тих, так і для інших.

    Генерал знав усі кримінальні схеми в регіоні, а згодом став одним із головних підозрюваних в організації та контролі контрабанди на лінії розмежування, а також в усуненні тих, хто міг зірвати цей процес.

    Саме з цієї причини йому довелося нагально залишити Луганщину в жовтні 2015-го – голова Луганської військової адміністрації Георгій Тука прямо заявив, що генерал «кришує» контрабанду, а бійці підлеглого Науменку батальйону «Торнадо» заговорили про злочинні накази, які від нього отримували.

    Незамінний кадр

    За свою кар'єру генерал Науменко встиг очолити облуправління міліції Херсонської, Дніпропетровської, Луганської областей, був начальником Головного управління МВС в Дніпропетровській області. І всюди за ним тягнувся шлейф корупційних скандалів і збирання всього металевого, що тільки потрапляло в його поле зору, – дружина генерала Ірина якраз займалася торгівлею металом.

    У різні періоди у Науменка були високі покровителі, і йому все сходило з рук. Зокрема, в одному зі скандалів за нього особисто заступився Юрій Луценко, який обіймав тоді посаду міністра внутрішніх справ. І до останнього часу генерал з трепетом згадував свої гарні відносини з нинішнім генпрокурором.

    Опинившись у 2014 році в Луганській області під керівництвом одного зі своїх колишніх керівників, генерала міліції Геннадія Москаля, який очолив Луганську військову адміністрацію, Науменко розгорнув бурхливу діяльність.

    За численними свідченнями бійців з різних добровольчих батальйонів, які в різний час дислокувалися в Луганській області, міліцейське начальство заробляло на всьому, що тільки потрапляло під руку.

    Не гребували навіть поборами з «човників», які тягали через лінію розмежування сумки з цигарками. Правда, називали їх не «човники» а «бджілки». Добровольцям на блок-постах міліціонери так і говорили: «Не чіпайте наших «бджілок», вони нам медок носять».

    Але основні гроші заробляли на провезенні майна та товарів в обидва боки. Після щедрої оплати через блок-пости йшло все: від особистих речей переселенців, що втікали від війни, до розікраденого церковного майна, від вантажівок з кормом для тварин до фур з алкоголем та медикаментами для бойовиків.

    Без добре налагоджених контактів з «тим боком» такі торгові операції були неможливі. І тут в нагоді стали зв'язки та навички генерала Науменка.

    «70% особового складу у Науменка залишилося на території «ЛНР», – розповідає UA1 очевидець тих подій Руслан Оніщенко, комбат батальйону «Торнадо», який перебував у підпорядкуванні генерала. – У Науменка постійно було з собою мінімум вісім телефонів. Він «плутав петлі» для груп СБУ і внутрішньої безпеки, щоб не можна було простежити його дзвінки. Вони там займалися грабежами і вивозили звідти все цінне. Навіть мозаїку з церков знімали, упаковували в ящики і вивозили на територію України».

    Зі схожими звинуваченнями щодо Науменка виступав і екс-глава Луганської військової адміністрації Георгій Тука, який змінив на цій посаді генерала Москаля.

    «Ще до свого призначення я багато розповідей чув про легендарного «залізного Толіка». За моєю інформацією, ця людина не лише займалася «власним бізнесом», а й підпорядкувала собі всі злочинні потоки, які «кришували» й інші правоохоронні органи і підрозділи ЗСУ», – заявляв він.

    А потоків цих було стільки, що гроші на блок-постах носили не інакше, як у величезних сміттєвих пакетах. Про суми, які крутяться на лінії розмежування, свідчать фінансові успіхи простих виконавців вказівок генерала.

    Наприклад, його довірена особа, один з офіцерів кишенькового батальйону Науменка «Луганськ-1» Леонід Пантикін у 2015 році зумів купити новенький позашляховик KIA Sportage вартістю понад півмільйона гривень і квартиру в Одесі.

    І це лише підручний, що виконував чорнову роботу. Прибутки ж організаторів процесу обчислювалися сотнями тисяч доларів. При цьому до кожного виконавця у Науменка був індивідуальний підхід: на одних було заведено кримінальні справи, яким генерал до часу не давав ходу, інших зацікавлювали грошима. Найнезговірливіші просто зникали.

    Згідно із затвердженими розцінками

    Усі схеми генерала Науменка були добре продумані й відмінно налагоджені. Насамперед у підконтрольних йому районах Луганської області залишені приватні будинки повністю позбулися металевого оздоблення – залізних огорож, чавунних решіток і хвірток, батарей опалення. Що й не дивно, з огляду на маленьку слабкість генерала до металобрухту.

    Наступним етапом було встановлення контролю над перевезенням майна з окупованої території на підконтрольну українській владі. Неодноразово на українських блок-постах затримували партії ювелірних виробів, золотого церковного начиння, які йшли на територію України невідомим одержувачам.

    За інформацією джерела UA1 в ЗСУ, одну з партій церковних коштовностей, затриманих на лінії розмежування, просив пропустити Андрій Парубій. Він особисто дзвонив офіцерам на блок-посту і вимагав, аби майно безперешкодно виїхало на територію України.

    За свідченням замкомбата «Торнадо» Миколи Цукура, генерал Науменко і глава адміністрації Москаль не раз попереджали, що золото з того боку гальмувати не потрібно. Його збирають з храмів на окупованій території і переправляють в Україну – так, мовляв, треба.

    Але якщо архіви, які всіма правдами й неправдами переправляли з Луганська на підконтрольну територію, приїжджали отримувати співробітники СБУ, то золото і коштовності йшли без жодних документів, опису та їхали невідомо куди. І, як пізніше з'ясувалося, в СБУ про це нічого не знали.

    Ще одна безвідмовна стаття доходів Науменка – продаж довідок про непричетність до бойових дій на боці бойовиків. Зокрема, таку довідку отримав один із засновників «ЛНР», найближчий соратник «народного губернатора» Болотова Сергій Корсунський, який брав участь у захопленні адмінбудівель в Луганську і був одним із командирів так званої «Армії Південний Схід».

    Точно така ж довідка є у затриманого під час спроби втекти до Росії екс-начальника Вінницької Нацполіції Андрія Шевцова, який підозрювався у державній зраді.

    За словами комбата «Торнадо» Оніщенка, звичайна довідка коштувала 5 тис. доларів, статус УБД можна було отримати за 20 тис. доларів. Георгій Тука називав вищі розцінки – від 10 до 30 тис. доларів.

    Скільки бойовиків купили такі довідки й отримали УБД в підконтрольному Науменку батальйоні «Луганськ-1», знає тільки сам генерал Науменко та його заступники, які оформляли документи про перевірку.

    Ну, а на такі дрібниці, як підпалити ліс, списати пожежу на потрапляння «Граду» й випиляти такий «горільник» на продаж, особливо й уваги ніхто не звертав. Точно так само, як і на вивезення вугілля з підконтрольних Науменку вугільних копанок в районі окупованої Брянки на територію України.

    Завезення з окупованої території дешевої контрафактної горілки, наркотиків і пропуск туди фур-десятитонок з медикаментами і продуктами взагалі стало зоною мовчання. Занадто великі гроші були замішані – до 200 тис. гривень з фури за безперешкодний проїзд.

    Незмивний

    На певному етапі контрабанда на ввіреній генералу Науменку ділянці досягла таких масштабів, що нею зацікавилися в СБУ. Було сформовано кілька мобільних груп по боротьбі з контрабандою у складі бійців ЗСУ, співробітників СБУ та фіскалів.

    Вони відстежували канали поставок, суми і кінцевих вигодонабувачів цих схем. Одним з таких формувань була група «Ендрю» – Андрія Галущенка, розстріляна 2 вересня 2015 року в районі Щастя.

    У своєму останньому відеоінтерв'ю Галущенко згадав якихось Юрія Юрійовича і пана генерала-лейтенанта зі спецзванням, які керують всіма схемами в області, назвавши їх «два незмивних гівенця».

    На той момент в області був всього один впливовий Юрій Юрійович – це Юрій Клименко, заступник голови Луганської адміністрації. І єдиний генерал-лейтенант зі спецзванням – Анатолій Науменко. Незабаром після цього інтерв'ю групу Галущенка розстріляли.

    Серед підозрюваних опинився генерал Науменко. За справу особисто взявся головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Після недовгого розслідування він відрапортував, що Науменко пройшов поліграф, і всі підозри з нього знято.

    Нюанс полягав у тому, що, за свідченням нардепа Володимира Парасюка, поліграф вказав на неправдивість понад 70% відповідей Науменка. Але найцікавіше в тому, що Матіос з Науменком – давні знайомі і головний військовий прокурор багато чим зобов'язаний генералу.

    На початку 2000-х Херсонський ВБОЗ завів кримінальну справу на прокурора Анатолія Матіоса. Підозрювали, що він підробив документи, щоб вивести з-під слідства членів злочинного угруповання, яке провернуло аферу з постачанням зерна за кордон.

    Усі зібрані докази лягли на стіл главі міліції Херсонської області Анатолія Науменка. Після чого безслідно зникли, а начальник ВБОЗу, який писав з цього приводу доповідні записки до Києва, вилетів зі своєї посади.

    Чи міг Матіос, що розслідував справу про розстріл групи Ендрю, забути про таку послугу – питання риторичне. Точно так само, як і питання про те, яким чином після численних фактів корупційних дій на посту глави луганської міліції Науменко спокійно вийшов на пенсію і зайнявся бізнесом.

    У всій цій історії єдиним неприємним моментом для нього стала втрата посади в Луганській області після скандалу, в ході якого його підлеглі з «Торнадо» почали відверто розповідати про організовані генералом схеми. Пізніше їхню інформацію підтвердив екс-голова Луганської ОДА Георгій Тука, а також екс-глава луганської Нацполіції Юрій Покиньборода.

    Щодо всього іншого у генерала все гаразд. Комбат «Торнадо» Руслан Оніщенко має цьому лише одне пояснення: «Ну, не міг Науменко і Москаль носити мільйони Матіосу і не заносити Авакову чи ще якомусь чиновнику. Кожен має з цього пирога свій шматочок, хтось більший, хтось менший».

     

    Редакція інтернет-видання UA1 пропонує всім згаданим у статті особам надати коментарі та висловити власну точку зору щодо описаних подій і фактів.

    Теги : АТО контрабанда МВС ЛНР СБУ Москаль Арсен Аваков Луганська область сергій пашинський Андрій Парубій Олександр Турчинов анатолій матіос Торнадо Руслан Оніщенко (Фріман) Георгій Тука СергІй Корсунський Анатолій Науменко Микола Цукур (Мисливець) Андрій Галущенко (Ендрю)
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів