Кому мати рідна. Як заробляють на закупівлях для армії

    10 Травня, 2016 12:27
    Держзакупівлі у сфері оборони продовжують залишатися надприбутковою справою для корумпованих чиновників усіх силових відомств

    «З огляду на отриману інформацію, я можу сміливо стверджувати, що грошей було вкрадено багато», – так охарактеризувала підсумки минулорічних держзакупівель для силових відомств Анна Тимчук, голова правління «Центру військово-політичних досліджень» (ЦВПД).

    Ця організація провела власне дослідження потенційних корупційних ризиків під час держзакупівель для силовиків, перш за все для Міноборони, СБУ, Прикордонної служби, МВС і Нацполіції.

    Експерти проаналізували процедуру закупівель у 2015 році та зіставили ціну, за  якою різні відомства купували один і той же товар в один і той же час. Результати були приголомшливими: на відкритих торгах, які передбачають конкуренцію серед постачальників, було витрачено менше 10% усіх виділених грошей.

    Решта 90%, а це 14 млрд 177 млн гривень, розійшлися по так званій переговорної процедурі, коли відомство-замовник домовляється з одним конкретним постачальником, якого визначає самостійно. Це непрозора процедура, що загрожує безліччю корупційних ризиків.

    Лідером із застосування цієї методики стало Міноборони – 95,5% виділених коштів витрачено за вказаною схемою. Далі йде Нацгвардія з показником майже 89% і МВС, яке витратило за переговорною процедурою 87% виділених коштів.

    Крім того, в країні немає єдиного підходу та структури, яка б купувала необхідні товари для силовиків. Сьогодні цим займаються загалом 217 організацій, і у кожної з них різні підходи та цінові орієнтири.

    Переговорна процедура закупівель надала військовому начальству можливість маніпуляцій з цінами. Корупційні ризики було легалізовано на законодавчому рівні.

    Усі ці фактори дають стимул і реальну можливість заробляти на держзакупівлях для силовиків навіть не мільйони, а мільярди гривень на рік. Також, за оцінками експертів, цьому сприяють прогалини в законодавстві, а також зростаюче фінансування цієї сфери.

    Таким чином, з огляду на стандартний відсоток «відкатів», на переговорній процедурі під час держзакупівель для силовиків держава у 2015 році втратила за приблизними підрахунками понад 4 млрд гривень.

    Привід заробити

    Спочатку покупка необхідних армії товарів в ході переговорів з єдиним продавцем виправдовувалася ситуацією, що склалася у 2014 році. В умовах початку широкомасштабних військових дій солдати були роздягнені, босі й позбавлені елементарної техніки.

    Силові відомства не могли дозволити собі покупку всього необхідного на тендерах, які мали проводитися протягом двох місяців. Все необхідне потрібне було тут і зараз.

    Тому й було прийнято рішення, що в такій екстреній ситуації можна купувати в одного постачальника – головне, щоб швидко. Цю норму як виняток і тільки для силовиків закріпили в Законі «Про здійснення державних закупівель».

    Військові експерти погоджуються, що такі дії відіграли свою позитивну роль в самий розпал військового протистояння на сході, забезпечивши оперативність поставок необхідного спорядження, озброєння і техніки.

    Однак водночас переговорна процедура закупівель надала військовому начальству можливість маніпуляцій з цінами. По суті, істотні корупційні ризики було легалізовано на законодавчому рівні.

    Сьогодні ситуація із забезпеченням військових змінилася, й основні потреби армії в цілому закриті. Наприклад, немає необхідності в терміновому порядку закуповувати сотні тисяч комплектів нижньої білизни. Проте закупівлі продовжуються за тією ж схемою переговорної процедури.

    При цьому замовник може на свій розсуд встановлювати технічні параметри товару, наприклад, такі, які може забезпечити лише один конкретний виробник. Інакше кажучи, прописувати техдокументацію під конкретного постачальника.

    На користь нечистих на руку чиновників грає також відсутність контролю над процедурою визначення такого показника як «гранична очікувана вартість предмета закупівлі». Тобто максимальної ціни, за якою відомство може закупити товар. Це дає можливість штучно завищувати вартість товару.

    Хоча ситуація з держзакупівлями для силовиків зрушила з мертвої точки, очікуваного антикорупційного прориву в цій сфері так і не вийшло.

    На практиці це виглядає так: представники відомства визначають середньоринкову ціну необхідної продукції, і додають до неї коефіцієнт інфляції, коефіцієнт відстрочки платежу, витрати на транспортні послуги і т.д.

    Загальна частка таких коефіцієнтів у структурі граничного розміру очікуваної вартості одного предмета закупівлі може становити до 30% – це показник того, наскільки ціну завищено від початку.

    І якщо виходити з того, що за переговорною процедурою минулого року витрачено понад 14 млрд гривень, то завищення вартості склало більше 4 млрд гривень – третина від запланованої в цьому році суми на покращення озброєння.

    Як «піднятися» на трусах

    Про те, наскільки великі втрати всього на одній закупівлі найелементарніших товарів, можна судити за даними, озвученими Ганною Тимчук.

    «Найбільш показовий випадок – труси трикотажні, – наводить вона приклад. – За обсягу поставки у 51 тисячу одиниць Нацгвардія купила їх за 39,05 гривень. А Міноборони при замовленні на 264,5 тисяч одиниць заплатило за той же товар 45,25 гривень за штуку».

    Тимчук звертає увагу на закони ринку: чим більшою є партія, тим меншою – закупівельна ціна. Однак при держзакупівлях цей ринковий механізм чомусь не діє. Беремо калькулятор і з'ясовуємо, що Міноборони переплатило тільки за труси 1 млн 639 тис. 900 гривень.

    Своєю чергою Нацгвардія своє не втратила під час закупівлі зимової нижньої білизни. «Фуфайка з довгим рукавом і кальсони» для нацгвардійців обійшлись у 195 грн 69 коп. за комплект при замовленні на 65 тисяч одиниць. Той же комплект Міноборони купило за 149 грн 41 коп. за 10 тисяч штук. Загалом переплата Нацгвардії склала трохи більше 3 млн гривень.

    Таких угод сотні. При цьому більшість з них укладені з фізичними особами-підприємцями. З ними підписували контракти, співставні з тими, за які бралися великі підприємства.

    Експерти відзначають, що у приватника навряд чи є в розпорядженні такі виробничі потужності, аби в найкоротші терміни виробити 500 тисяч одиниць білизни. Відповідно, у більшості своїй це посередницькі структури.

    Розвіяти сумніви могла б опублікована інформація про результати торгів, яку викладають на сайті держзакупівель Мінторгівлі. Але за даними аналітиків з ЦВПД, понад 75% таких публікацій містять неповну або суперечливу інформацію.

    Найчастіше неможливо знайти відомості про продавця, який поставив товар за переговорною процедурою, або про чиновника з боку відомства-замовника, який є відповідальним за цю закупівлю. Також в звітах фігурує лише загальна сума укладеного контракту без розшифровки вартості одиниці товару.

    «Наприклад, паливно-мастильні матеріали. Є загальна сума, але незрозуміло, скільки бензину і яких марок було куплено, – каже Тимчук. – Відповідно, неможливо перевірити, у скільки обійшовся літр палива, і чи не було перевитрати грошей».

    Неідеальний варіант

    В ідеалі всі потенційні ризики під час держзакупівель мала унеможливити процедура покупки у системі електронних торгів Prozorro. З цього приводу минулого року Кабмін навіть розпорядився провести експеримент і зобов'язав Міноборони все необхідне купувати тільки так. На інші силові відомства експеримент не поширювався.

    За результатами тестового періоду в Міноборони відзвітували про економію коштів від 10 до 30%, збільшення конкуренції серед продавців і скорочення термінів закупівель.

    Якщо принцип 30% -ного відкату буде діяти далі, цього року по кишенях чиновників розійдеться 34 млрд гривень.

    Проте електронні онлайн-торги не усунули один з основних ризиків – прописування технічної документації на тендер під конкретного виробника.

    Також одним з головних недоліків став сам принцип закупівлі на електронних торгах: хто виставив найнижчу ціну, той і виграв. Водночас не беруться до уваги такі показники, як якість товару і здатність продавця поставити його вчасно і в повному обсязі. Якщо щось піде не так, ніхто за це не відповідає.

    І хоча ситуація з держзакупівлями для силовиків зрушила з мертвої точки, очікуваного антикорупційного прориву в цій сфері так і не вийшло. Величезні суми продовжують йти до кишень причетних до тендерів чиновників.

    «У ході нашого розслідування спливли відомі прізвища, але я поки не можу їх називати. Зараз збираємо доказову базу, коли вона буде, тоді ми розповімо, як насправді закуповується речове забезпечення, і покажемо реальні проблеми», – пообіцяла UA1 Тимчук.

    А поки експерти зійшлися на тому, що потрібно негайно збирати засідання РНБО, аналізувати держзакупівлі силовиків і спробувати звести все до єдиної системи та принципів.

    Посприяти поліпшенню ситуації має ухвалений поки лише в першому читанні законопроект №4288 про специфіку держзакупівель у сфері оборони. Зокрема, він передбачає відповідальність за сумнівні контракти для продавця, скорочення термінів процедури закупівлі до 14 днів і прозорий відбір постачальників.

    Але коли за цей закон проголосують остаточно – невідомо. Наразі ж ситуація не змінюється. На сайті Міноборони у розділі річних планів закупівель у більшості документів вказано: «без проведення процедур закупівлі», тобто без відкритих торгів.

    Цьогоріч на оборону і держбезпеку в держбюджеті передбачено 113,6 млрд гривень. І якщо принцип 30%-ного відкату буде діяти далі, по кишенях чиновників розійдеться 34 млрд гривень – стільки ж, скільки передбачено на субсидії на увесь 2016 рік.

    Теги: Міноборони СБУ Нацгвардія тендер законопроект поставки держзакупівлі корупційна схема prozorro
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів