Кабмін: хто кого з’їсть?

    9 Листопада, 2015 11:41
    Про ротації в уряді говорять з весни цього року. Проте парламентаріям ніяк не вдавалося знайти слушний момент для ротації міністрів чи навіть зміни самого прем’єра. Схоже, привід буде у чомусь формальний: перша річниця діяльності коаліційного уряду, яка дозволить поєднати покарання та нагородження

    Цікаво, що про зміни в уряді ще у квітні заговорив Юрій Луценко, якому, схоже, кортіло позбавитися першого заступника по фракції, друга президента Ігоря Кононенка. Але конфігурація змін ніяк не вимальовувалась, потім знайшлися більш важливі голосування, потім парламентарії влітку працювали в комітетах... Звільнення Ігоря Шевченка з посади міністра екології та природних ресурсів стало лебединою піснею радикалів Ляшка у лавах парламентської коаліції – на відставку Олександра Квіташвілі, діяльність якого у Міністерстві охорони здоров'я нівелює міф про напрочуд ефективних грузинів-реформаторів, у коаліції сил вже забракло.

    Не виключаю, що відмовою «Народного фронту» від участі у місцевих виборах Арсеній Яценюк додатково прикупив собі ще якийсь термін перебування на посаді голови Кабінету Міністрів. Успіхів в уряду небагато, і складно собі уявити, про що всерйоз має намір звітувати Арсеній Петрович у першій половині грудня. Економіка падає, помітних реформ практично немає, чутки про «перший мільярд Яценюка» не знаходять адекватної інформаційної протидії. Якщо патрульну службу буде запущено в усіх обласних центрах, Яценюку доведеться починати вояжі по районних та представляти нових шерифів-дільничних. Звісно, за умови, що він залишиться керувати Кабінетом Міністрів і надалі.

    Знайти 226 бажаючих усунути голову уряду у нинішньому бурхливому парламенті нескладно. Складніше знайти йому заміну швидко та якісно.

    Нещодавно в інтерв’ю виданню Politico.eu Арсеній Яценюк розповів про плани змінити міністрів екології, освіти, енергетики та запровадити посаду віце-прем’єра з питань європейської інтеграції. До речі, цієї посади наші західні партнери від офіційного Києва вимагали вже давно, але Арсеній Петрович сам хотів бути головним євроінтегратором. Що стосується міністра освіти, то претензії в освітянському середовищі швидше не до Сергія Квіта, а до «генератора змін» Інни Совсун, ініціативи якої раз по раз примушують здригатися працівників вищої школи. Екологічне міністерство досі на Сергієві Курикіну, котрий, як професіонал, цілком міг би стати повноправним міністром. З енергетикою справа складніша, оскільки Володимир Демчишин – з президентської квоти, і для його катапультування одного лиш бажання Арсенія Яценюка може виявитися недостатньо.

    Парадокс ситуації полягає у тому, що одночасно з планами Яценюка здійснити переформатування уряду є низка бажаючих посунути вбік самого прем’єра. За великим рахунком, справа ця нехитра, оскільки знайти 226 бажаючих усунути голову уряду у нинішньому бурхливому парламенті нескладно. Складніше знайти йому заміну швидко та якісно, щоб не перетворювати країну на керовану в.о. прем’єра.

    Відомо, що на третій (прем’єрський) термін радо зголосилася би Юлія Тимошенко, яка успішно обскубла рейтинг Арсенія Яценюка та «Народного фронту». Юлія Володимирівна розповідає про тарифи на послуги ЖКГ з таким азартом, наче вона ними весь час опікувалась. Проте є кілька перепон: по-перше, голосів на підтримку Тимошенко може забракнути, бо на «перевихованні» у неї нині замало політичних супротивників, по-друге, президент навряд чи забув події 2005 року. Леді Ю залишається хронічно націленою на владні висоти, і це надто кидається у вічі.

    Тим часом зовсім не проти стати прем’єром Міхеїл Саакашвілі, який на посаді голови Одеської ОДА почувається вільно, розкуто, проте поки не подивував країну чимось екстраординарно ефективним. Колишній грузинський президент з кавказьким розмахом робить гучні заяви, однак не демонструє високої ефективності. Його бажання бути «прапороносцем реформ» зрозуміле, однак поки не кореспондується з конкретикою в діяльності Міхеїла Ніколозовича. Корисно пам’ятати, що свої реформи в Грузії Саакашвілі проводив, спираючись на парламентську більшість, уявити яку в нинішній Україні проблематично.

    Сьогодні з однаковою вірогідністю можна припускати як збереження на посаді прем’єра Арсенія Яценюка зі значним скороченням його самостійності, так і появу нового прем’єра (наполегливо на цю посаду сватають Наталію Яресько). Проте головна проблема виглядає зовсім не в персоналіях, а у спроможності уряду змінити ситуацію в країні на краще.  

    Теги: демчишин Кабінет Міністрів Саакашвілі квіташвілі Арсеній Яценюк Тимошенко ротація Сергій Квіт Інна Совсун Сергій Курикін
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів