Імпорт зброї в Україну: по секрету і дуже дорого

    16 Сiчня, 2019 11:44
    Нардепи, які контролюють оборонний комплекс, домагаються дозволу закуповувати зброю за кордоном без конкурсу і за приємно секретними цінами

    Наша країна воює і потребує озброєння, яке часто українські підприємства не виробляють. Відповідно, слід налагодити безперебійне постачання імпортної зброї і комплектуючих. І в ідеалі робити це не через державні посередницькі компанії, як зараз, а безпосередньо – від виробника до замовника в особі українських силових міністерств.

    Вперше цю здорову ідею почали обговорювати в парламенті кілька років тому. Але тоді її реалізація наштовхнулася на протидію лобістів держконцерну «Укроборонпром», через який йшов увесь імпорт озброєння.

    Проте Міноборони наполягало на введенні прямих контрактів між міністерством і закордонними виробниками озброєння. Основними аргументами були економія грошей, оскільки держпосередник отримував відсоток від вартості поставки імпорту, і економія часу шляхом виключення зайвої ланки між виробником і замовником.

    Востаннє міністр оборони Степан Полторак піднімав це питання навесні 2018-го, але знову безуспішно. Поки, нарешті, ця ідея не викликала жвавий інтерес у парламентського куратора оборонного комплексу Сергія Пашинського, глави комітету з нацбезпеки і оборони.

    У найкоротші терміни в його комітеті було створено законопроект, який передбачає прямі договори між силовими відомствами і зарубіжними виробниками озброєння – все, як просив Полторак. Але з однією важливою умовою: купувати зброю слід таємно і без застосування конкурентної процедури, тобто без тендера.

    Ціна? Її можна визначити на око, порівнявши вартість потрібної продукції у кількох продавців. Дослівно в законопроекті зазначено, що подібні закупівлі товарів і послуг «здійснюються державним замовником без застосування конкурентних процедур на підставі обґрунтованих і документально підтверджених результатів маркетингових досліджень ринку продукції, робіт, послуг оборонного призначення».

    Хто саме буде проводити такі «маркетингові дослідження ринку» і вирішувати, яка ціна прийнятна, у законопроекті не повідомляється, на що звернули увагу юристи з Головного юридичного управління парламенту. Про корупційну складову цієї ініціативи заговорили і нардепи.

    «Коли це все засекречено, антиконкурентно, без конкурсу, без тендера – це називається «можливість красти», – висловлює UA1 свою точку зору з приводу такої ініціативи член антикорупційного комітету Юрій Дерев'янко. – Закуповувати безпосередньо чи ні – це не принципово. Має значення, з тендерами купувати чи без них. Важливо, за якими правилами це буде робитися».

    Більшість депутатів добре розуміли, куди хилить Пашинський. І хоча формально законопроект від свого імені подав його заступник по комітету Іван Вінник, ні в кого немає ілюзій, чиє доручення він виконує.

    Будь-якою ціною

    Сам Пашинський вже кілька років не подає законопроекти від свого імені, доручаючи цю роботу людям зі свого найближчого оточення – найчастіше Тетяні Чорновол та Івану Віннику. Надто вже багато фінансових скандалів пов'язано з главою комітету з нацбезпеки і оборони. В Антикорупційному комітеті навіть жартували, що по законопроектах Пашинського можна складати підручник про корупцію.

    «Те, що просуває Пашинський і пропонує Пашинський, – все це на шкоду обороноздатності країни і в його корупційних інтересах, – каже UA1 Олександр Лємєнов, співзасновник організації StateWatch, що займається контролем витрачання коштів в обороні. – Це характерно для всіх абсолютно законопроектів, які він подає. Там повний схематоз».

    Розуміння цього зіграло свою роль: законопроект тричі намагалися протягнути до порядку денного парламенту, але безуспішно. Проте, Пашинський не відступався, вимагаючи прийняти закон за основу і в цілому, випрошуючи у свого однопартійця по «Народному фронту» спікера Андрія Парубія внести цей проект до порядку денного.

    «Він буквально складається з декількох рядків. Прошу донести цю тезу до спікера Верховної Ради», – журився Пашинський.

    Нарешті, вибравши зручний момент, спікер пішов йому назустріч. В останній повноцінний день роботи парламенту перед новорічними канікулами, 20 грудня 2018 року, ближче до вечора Парубій вніс ініціативу до порядку денного і домігся позитивного голосування у першому читанні.

    Єдиною неприємною несподіванкою стало те, що не вдалося протиснути остаточне прийняття закону. І зараз для Пашинського голосування за законопроект №9122 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення закупівлі продукції, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом» є першочерговим завданням.

    Під будь-яким приводом і за будь-яку ціну він буде протискати прийняття документа до виборів.

    Козирний аргумент

    Гостру необхідність терміново прийняти законопроект про імпорт зброї оточення Пашинського і він сам пояснюють неможливістю отримувати міжнародну військову допомогу.

    Одним з останніх козирів номінального ініціатора законопроекту Івана Вінника стали плани отримання Україною двох американських фрегатів у рамках програми США з передачі надлишкового військового майна. Мовляв, без права напряму передати ці судна безпосередньо Міністерству оборони України, ми не можемо їх отримати.

    При цьому депутат промовчав, що вже кілька років Україна отримує військову допомогу без прийняття такого законопроекту. Ось кілька прикладів лише за минулий 2018 рік.

    У лютому ЗСУ отримали від США 2,5 тисячі приладів нічного бачення. У серпні українській армії дісталися дві американські станції контрбатарейної боротьби, вартість допомоги склала близько 50 млн доларів. А у вересні американський уряд передав Україні два патрульних катери Island.

    Це не кажучи вже про те, що міжнародну військову допомогу Україна отримує з 2016 року без дії прямих договорів. Тим більше тих, що передбачають секретну позаконкурсну закупівлю.

    Понад те, 26 червня 2018 року президент підписав указ № 185, яким ввів у дію одне з рішень РНБО. Серед усього іншого воно дозволяє підприємствам оборонного комплексу імпортувати продукцію для своїх потреб без посередництва державних спеціалізованих компаній.

    Цей же президентський указ зняв обмеження на закупівлі зброї та військової техніки за кордоном за прямими контрактами для міністерств силового блоку, зокрема, для Міністерства оборони.

    Тобто до моменту, коли Пашинський наполегливо вимагав негайно внести правки в законодавство, це питання вже було врегульоване. Не було у згаданих документах лише одного – умови купувати зброю без конкурсу за затвердженою якоюсь відповідальною особою ціною, на чому так наполягає глава комітету з нацбезпеки і оборони.

    Тому справжні причини його поспіху й наполегливості знаходяться в іншій площині.

    «Можу впевнено сказати, що там, де немає конкурентних торгів, закладено корупційну схему, передбачену чиїмось прізвищем, і ця людина хоче заробити, – каже UA1 Гліб Канєвський, керівник проекту «Марлін», який розслідує корупцію в оборонному комплексі. – Хтось уже приготував потрібних постачальників озброєння».

    Чому поспішає Пашинський

    У найближчому майбутньому військовий конфлікт на Донбасі не вирішиться, а це означає, що у довгостроковій перспективі українська армія постійно потребуватиме зброї, комплектуючих, запчастин. Це невичерпний грошовий потік бюджетних коштів.

    Однак у високопоставлених чиновників, які контролюють держзакупівлі у сфері оборони, сьогодні немає гарантії, що контроль збережеться й надалі. Наприклад, якщо зараз Пашинський опосередковано контролює низку підприємств «Укроборонпрому», а в одній із структур цього держконцерну працює його син Антон, то з урахуванням майбутніх виборів уже до осені цього року ситуація може кардинально змінитися.

    Водночас, прийняття законопроекту Вінника-Пашинського забезпечить роботу схеми щодо секретної закупівлі імпортної зброї незалежно від того, хто опиниться при владі.

    Крім того, є ще один стимул терміново протискати прийняття цього законопроекту. З посередником, нехай навіть контрольованим, треба ділитися. Немає посередника – немає необхідності «відкатів», що збільшує прибуток організаторів схеми.

    Вже зараз низка приватних виробників продукції подвійного і військового призначення з різних причин винесли виробництво за межі України – до Польщі та Чехії. При цьому всі вони зацікавлені у великих контрактах для розвитку свого бізнесу.

    Якщо ухвалення закону встигнуть протиснути до виборів, а саме цього й домагається Пашинський, співпраця з такими виробниками може стати взаємовигідною – два українці завжди зрозуміють інтерес один одного і зможуть домовитися.

    Швидко вчаться домовлятися з українськими чиновниками й іноземні виробники, адже воююча країна зі зростаючим бюджетом на оборону становить для них чималий інтерес.

    Наприклад, коли в 2017 році постало питання про контракт на постачання рацій для ЗСУ на 350 млн доларів, дві конкуруючі компанії з Ізраїлю та Туреччини, за неофіційною інформацією, знайшли спосіб зацікавити окремих депутатів і членів уряду. Й ті активно лобіювали інтереси потенційних постачальників-конкурентів.

    Але якщо тоді скандал все ж потрапив у публічну площину, то з прийняттям закону Вінника-Пашинського фінансову частину подібних закупівель буде ретельно засекречено, а ціну можна буде завищувати в рази, посилаючись на «особливі умови», які надав виробник, як це було із завищенням цін на закупку палива для армії.

    «Потрібно обов'язково залишати можливість проводити конкурси, – переконаний Каневський. – Є багато європейських виробників для країн НАТО, є виробники з інших країн, у всіх різні ціни. Потрібно завжди давати можливість конкурувати. І тільки якщо на торги ніхто не буде приходити, тільки тоді застосовувати метод прямих контрактів».

    Теги : Порошенко Укроборонпром Полторак Степан Полторак сергій пашинський НАТО Народний Фронт
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося


    Архів