Ігор Бойко: Житомирську кондитерську фабрику не запустить ніхто, крім команди, яка працювала 6 останніх років

    18 Сiчня, 2016 11:51
    Голова наглядової ради ТДВ «ЖЛ» Ігор Бойко під час брифінгу, який відбувся 16 січня, відповів на запитання журналістів стосовно ситуації навколо Житомирської кондитерської фабрики
    Ігор Бойко, голова наглядової ради ТДВ «ЖЛ»
    Фото: Житомир.info
    Ігор Бойко, голова наглядової ради ТДВ «ЖЛ»

    16 січня голова наглядової ради ТДВ «ЖЛ» Ігор Бойко провів у Житомирі брифінг, під час  якого відповів на запитання журналістів. Він розповів, що зараз відбувається на Житомирській кондитерській фабриці, чи є еволюція у ставленні влади до конфлікту на підприємстві та коли може запрацювати фабрика, а також закликав колектив підприємства не піддаватися на провокації і не ставати співучасниками криміналу.

    Публікуємо відповіді Бойка на запитання журналістів видання Житомир.info.

    Відомо, що сторони підписали меморандум з метою щонайменше до 12 січня призупинити конфлікт на Житомирській кондитерській фабриці. Що буде далі?

    До 12 січня ми дійсно підписали меморандум, щоб зняти соціальну напругу, бо був великий ризик пролиття крові. Вважаю, що меморандум був сумнівним – як з бандитами можна підписувати щось? З першого дня вони почали його порушувати, є докази, ми збираємо матеріал. Ми діємо згідно закону і чекаємо офіційних засідань суддів, які будуть розглядати всі ці справи. З боку наших опонентів – бандитського угрупування Пашинського і Авакова – йде активний тиск на нас, щоб змусити нас сісти за стіл переговорів. З бандитами за стіл переговорів ніхто сідати не буде.

    Підприємство фізично нищать. Якщо в такому стані воно побуде кілька місяців, підприємства не буде.

    Проблема в тому, що об’єктивність суддів під великим сумнівом. Приклад: на вчорашній день (15 січня – ред.) нашими опонентами був поданий позов в господарський суд Житомирської області, який був призначений на 18 січня. Коли наші юристи прийшли подати якісь доповнення, рішення вже було винесене і змінена підстава. Суддя Тимошенко буде відповідати перед законом, ми вже підготували скарги у Вищу Раду Юстиції і Вищу кваліфікаційну комісію суддів, хай розбираються. Ідея фікс цієї бандитської групи – мене затримати, арештувати за якесь порушення закону. Відкрита маса кримінальних справ, але підстав для мого затримання нема. Я плачу великі податки, у мене в рік буває дохід близько 10 мільйонів гривень, мені сьогодні кондитерська фабрика винна 1,5 млн доларів і 28 мільйонів гривень. А ці люди шукають, як я вкрав гроші. Я їх не крав. Вони не можуть зрозуміти, як людина знаходиться біля грошей і не краде їх...

    Що зараз відбувається на підприємстві?

    Сьогодні бандити шантажем і залякуваннями вимагають, щоб люди писали заяви на роботу на це їхнє дивне, зі стелі взяте підприємство. Це мені нагадує таку ситуацію, коли злодії прийшли грабувати будинок і кличуть сусідів: йдіть сюди, будемо грабувати! Щоб розділити відповідальність. Вони ж потім скажуть: то ж не ми, то люди хотіли. От робітники хотіли працювати і прийшли. Люди не розуміють, що за всі вчинки, які вони сьогодні роблять, доведеться рано чи пізно відповідати, і ця відповідальність кримінальна. В мене достатньо терпіння і достатня матеріальна база, щоб почекати і втримати тих людей, які дійсно хочуть чесно працювати і відновити підприємство таким, яким воно було в Житомирі і процвітало… Сьогодні вскрили 5-й цех, включили лінію, яка може згоріти, бо вони (опоненти) таке обладнання бачили хіба що в кіно. Сировина, всі допоміжні матеріали і продукція не належать ні «ЖЛ», ні ЗАТ «ЖЛ». «ЖЛ» здало повністю в оренду свої виробничі площі, і повністю все, що знаходиться на підприємстві з сировини і продукції, належить київській компанії «Ренесанс Траст».

    Що це за компанія і чому вся продукція належить їй?

    Коли нас 27 листопада 2015 року зняли з реєстру, ми повинні були працювати і забезпечувати людей роботою. Ми підписали оренду виробничих потужностей і почали завозити сировину, почала працювати та компанія. У нас 30% імпортної сировини: какао, жири, ароматизатори і так далі. І після виключення з реєстру ми не могли розмитнювати сировину. Тому нам довелося терміново міняти європейські контракти, щоб почати отримувати сировину на це підприємство. Це була виробнича необхідність, щоб утримувати хоча би грудень місяць в робочому стані. Тому стосовно тих, хто працює з цією сировиною, будуть подані позови, і вони будуть притягнуті за розкрадання чужого майна.

    Які ваші подальші дії?

    Підприємство фізично нищать. Якщо в такому стані воно побуде кілька місяців, підприємства не буде. Ніхто без нас, без колективу і тієї команди, яка працювала 6 останніх років, його не запустить. Для того, щоб підприємство було рентабельним, треба випускати мінімум 3,5-4 тисячі тонн продукції. Коли підприємство "ляже" – у Житомирі як немає хлібозаводу, так і не буде кондитерської фабрики. Виробництво не працює, продукцію не дозволяють вивозити, хоча, як я вже казав, вона чужа і не належить «ЖЛ».

    У 2006 році це була артіль «Напрасный труд», де було 90% ручної роботи, де люди старими відрами таскали начинки і ліпили все вручну. Зараз фабрика повністю автоматизована та комп’ютеризована.

    Наші подальші дії дуже прості. На ті злочинні рішення, які виносять тернопільський і житомирський судді, ми подаємо апеляції і чекаємо призначення апеляцій, виграємо апеляції. Наголошую: ми будемо діяти тільки по закону. Жодного порушення закону в нас як не було, так і не буде. Поліція розповідає про порушення, які були зафіксовані в адмінкорпусі, однак за час, коли нас почали атакувати, починаючи з 30 грудня по 5 січня, в адмінкорпусі не відбулося ніякого порушення, не було знайдено ніякої зброї, не було покалічених людей і не було знищено майно. Там, де охороняла поліція, були побиті й поранені люди, розбиті лабораторія і гараж, склади з готовою продукцією. Були гранати, зброя, постріли. Це все спровокувала міліція. Це була спецоперація, подібна до Майдану.

    Якщо пан Ліщинський приїде в Україну, чи готові ви будете з ним зустрітися і провести, скажімо, спільну прес-конференцію?

    Пан Ліщинський у 2010 році отримав від мене 20 мільйонів доларів, є підтверджуючі документи. Плюс пан Ліщинський з 2006 по 2010 рік, поставляючи сировину на підприємство, завищував на окремі її види ціну в два-три рази, таким чином отримуючи надприбутки і приховуючи це від мене і підприємства. Таким чином, пан Ліщинський кожен рік заробляв ще до 10 мільйонів доларів, або 40 мільйонів за 4 роки. Стіл переговорів може бути тільки один: Ліщинський пише явку з повинною у поліцію і йде здаватися як злочинець. Але він – розмінна монета у цій боротьбі за ласий шматок. Хто такий пан Ліщинський? Американський електрик, який позичив у мого знайомого 100 тисяч доларів і купив половину кондитерської фабрики. І став паном Ліщинським. Ті двоє американців, які були Ліщинського компаньйони, ніколи не планували в Житомирі жити, вони викачували з Житомирської кондитерської фабрики максимально все для того, щоб створити гарні умови собі і своїм сім’ям в Америці. Якби не прийшов на фабрику я у 2006 році, ви б тієї фабрики теж не мали. У 2006 році це була артіль «Напрасный труд», де було 90% ручної роботи, де люди старими відрами таскали начинки і ліпили все вручну. Зараз фабрика повністю автоматизована, комп’ютеризована, всі нові лінії – італійські, голландські.

    Владі треба отримати в бюджет гроші. А грошей не буде, якщо не буде моєї команди на підприємстві. Можна поставити на ньому хрест, бо його ніхто не «витягне».

    Чи були ви готові до такого розвитку подій на фабриці?

    Звичайно, що ні. Ми спокійно працювали. У цьому році потратили більш як 500 тисяч євро на розробку повного ребрендінгу житомирської продукції, який замовили одній з найкращих французьких компаній. Це нова торгова марка «Zhytomir Sweets», вона практично готова, ми мали з нового року повністю її запускати. І це найбільша реклама для Житомира, підняття престижу регіону. Прийшли люди і одним рішенням суду… Де пан Ліщинський? П’ять з половиною років він не з’являвся в Україні – це легко перевірити – і раптом приїздить і каже: віддайте моє. Причому в судовому процесі  його взагалі немає. Позов подала якась Ніна Грущак – пенсіонерка, яка працювала на фабриці до 2003 року і в якої було акцій на 2 тисячі карбованців, які вона не обміняла. Ми проводили реформування, бо, згідно з законом України, ЗАТи були ліквідовані як юридична форма. Тому суд не міг відновити ЗАТ, бо таке підприємство не передбачене законодавством – закон 2010 року залишив публічні акціонерні товариства. Через 5,5 років після ліквідації підприємства ця жінка їде в Тернопіль (їй 65 років), йде в суд, який спочатку приймає заяву, а через 3 дні пенсіонерка прописується в Тернополі, бо підсудність справи визначається за пропискою. Ту саму заяву пані Грущак занесла судді Тимошенко в Житомирський господарський суд, і він вирішив, щоб жінка двічі не ходила, почати розгляд справи на 3 дні раніше…

    Чи є еволюція у ставленні влади до конфлікту і вашого підприємства від 27 листопада і до сьогодні?

    Є. Я думаю, що зробив для Житомира набагато більше, ніж дехто з житомирян, хоча я львів’янин, народився на Волині. Але я виробничник. І стільки всього, скільки ми вклали в Житомир, в тому числі для реклами і популяризації Житомира, я думаю, що мало людей зробило. Я ніколи не лізу у владу, в мене принцип «Я нічого ні в кого не прошу, тільки не заважайте». Коли ситуація вийшла за межі правового поля, і підприємство перестало працювати, ми почали відчувати підтримку. У першу чергу, владі треба отримати в бюджет гроші. А грошей не буде, якщо не буде моєї команди на підприємстві. Можна поставити на ньому хрест, бо його ніхто не «витягне». Бо тільки найменувань сировини більше 300. Ми поставляємось у 37 країн, етикетки у кожну країну різні, їх треба замовляти. Ми це робили роками. Тому влада, напевно, десь починає бачити, що фасування цукру і випічка рогаликів не дасть місту тих коштів, які могли бути. Оборот фабрики в 2015 році мав бути мільярд з половиною, але у зв’язку з тим, що ми погано відпрацювали грудень, оборот фабрики мільярд 250 мільйонів (гривень) без ПДВ. Не можуть там працювати дилетанти. Знаєте, що вони зробили? Вони збирають начальників цехів, яких я 6-7 років тому відправляв на пенсію, які знали, як у відрах мішати якусь колотушку, бо зараз все автоматично. Привели тих, кого я звільнив за крадіжки, дармоїдство, брехню, некомпетентність. Хіба можна домогтися прогресу регресом?

    Насамкінець я хотів би звернутися до працівників підприємства.

    Шановні працівники! Вас вводять в оману і вам брешуть. Вас стараються зробити співучасниками цих протиправних подій, які відбуваються на фабриці. Не ведіться ні на які пропозиції і залякування. Співпрацюючи зі злочинцями, ви стаєте такими ж злочинцями і так само відповідатимете за всі кримінальні злочини у випадку своєї співучасті. Обіцяю, що протягом одного-двох місяців фабрика запрацює, якщо буде підтримка державної влади. Якщо буде політична воля, фабрика може запрацювати вже в понеділок, щоб люди прийшли і сказали: ми будемо працювати до вирішення в судах. Це те, що ми всім пропонували і пропонуємо.

    Житомир.info

    Теги: Арсен Аваков сергій пашинський рейдерське захоплення «ЖЛ» ігор бойко Юрій Лещинський
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів