Хто керує рейдерами в постмайданній Україні

    26 Травня, 2016 17:59
    Країну накрила справжня хвиля рейдерства. Причому сліди переважної більшості рейдерських захоплень ведуть до представників однієї і тієї ж політичної сили

    Кінець робочого тижня, закінчення року або просто передсвяткові дні – зараз цей час став кошмаром власників прибуткового бізнесу. Саме в такі дні трапляються рейдерські захоплення підприємств.

    За офіційною інформацією Антирейдерської комісії при Мін'юсті, за чотири місяці роботи до них надійшло 488 скарг на рейдерів – по 122 захоплення щомісяця, по чотири щодня. При цьому кожен четвертий випадок стосується захоплення бізнесу.

    Цю цифру можна сміливо множити на два, оскільки не всі жертви рейдерів звертаються до Мін'юсту, а намагаються вирішувати проблему самостійно через адвокатів і суди.

    Географія рейдерства охоплює практично всі регіони країни – від Волині до берегів Одеси. Цікавлять рейдерів активи також різноманітні – від орних земель до нафтопереробних заводів.

    UA1 проаналізував історію найгучніших захоплень останнього часу і з'ясував, що всі вони ініційовані гарно знайомими один з одним людьми, що представляють одну й ту ж політичну силу.

    Мін'юст дає добро

    Передноворічні клопоти директора компанії «Українська національна лотерея» (УНЛ) Андрія Бочковського зіпсувала несподівана звістка: зовсім випадково він дізнався, що більше не є керівником цього підприємства.

    Представники Мін'юсту «підкоригували» Єдиний держреєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, стерши з бази даних його прізвище і вписавши нових власників.

    За офіційною інформацією Антирейдерської комісії при Мін'юсті, за чотири місяці роботи до них надійшло 488 скарг на рейдерів – по 122 захоплення щомісяця, по чотири щодня.

    Бочковський був шокований і в очікуванні силового захоплення київського офісу розпорядився посилити охорону, а сам спробував з'ясувати, хто стоїть за оборудкою з даними держреєстру.

    За кілька тижнів він відкрито назвав прізвище цієї людини. За його словами, до підробки був причетний глава Департаменту реєстраційної служби Мін'юсту Сергій Бенедисюк.

    Ця історія так і залишилася б черговим окремим епізодом в історії рейдерських захоплень, якби не отримала несподіване продовження зовсім в іншому регіоні.

    30 грудня 2015 року понад чотириста озброєних «спортсменів» у цивільному захопили територію Житомирської кондитерської фабрики «ЖЛ», трощачи обладнання і грабуючи склади під байдужими поглядами поліцейських, які прибули на місце події.

    Причиною атаки стало видалення державним реєстратором за наказом міністра юстиції Павла Петренка за вже відомою нам схемою підприємства ТДВ «ЖЛ», що належить інвестору Ігорю Бойку, з бази даних. Водночас держреєстратор зареєстрував фіктивну структуру «Житомирські ласощі», серед засновників якої значився дехто Сергій Шатковський.

    За даними Бойка, втручання в держреєстр здійснювалося з подачі начальника Управління юстиції в Житомирській області Олега Горая. А безпосереднім його начальником є все той же Сергій Бенедисюк.

    Але й на цьому історія не закінчилася. Через місяць після захоплення житомирської кондитерки про спробу відібрати бізнес заявило керівництво одеського ринку «7-й кілометр».

    І знову за тією ж схемою з держреєстру викинули реальних власників підприємства, а вписали інших людей. І так само, як і в Житомирі, серед нових власників фігурує Сергій Шатковський.

    Цей персонаж «засвітився» у рейдерській атаці ще в 2013 році, коли в процесі «віджиму» став одним з керівників Коростенського щебзаводу в інтересах власника бізнес-групи «Фактор» Сергія Тищенка.

    Згаданий бізнесмен давно й плідно співпрацює із заступником глави парламентської фракції «Народного фронту», головою парламентського комітету з питань оборони і безпеки Сергієм Пашинським.

    Сьогодні тандем Тищенко-Пашинський цікавлять близько 70 млн доларів у вигляді соняшникової олії, що зберігається в цистернах Іллічівського олієжиркомбінату.

    Своєю чергою, Пашинський тісно взаємодіє зі своїм однопартійцем – міністром юстиції Павлом Петренком, у підпорядкуванні якого знаходиться реєстраційна служба. Саме її співробітники «підчищали» держреєстр у випадку з УНЛ, Житомирською кондитерською фабрикою та одеським ринком.

    Понад те, Шатковський, який фігурує в цих захопленнях, є партнером Маркіяна Дмитрасевича – адвоката, що супроводжує угоди Сергія Тищенка та Сергія Пашинського.

    Коло замкнулося, і кінцеві замовники стали очевидними. Але на цьому новітня історія тандему Тищенко-Пашинський лише починається.

    Свої люди

    Збитки держбюджету в 341 млн гривень, зниклі невідомо куди десятки тонн пального та два кримінальні провадження – такі підсумки розпродажі арештованого палива олігарха Сергія Курченка.

    Саме Сергій Пашинський проштовхнув рішення про арешт і передачу на відповідальне зберігання пального держпідприємству «Укртранснафтапродукт», яке на той час очолювала людина Сергія Тищенка Володимир Гаврилов.

    Це підприємство оформило продаж палива за заниженою ціною фірмі Тищенка. В результаті угод ані грошей, ані палива держава не отримала.

    Прокуратура відкрила з цього приводу два кримінальні провадження, але ні палива, ні грошей так і не знайшли. Єдиним результатом стала зміна керівництва «Укртранснафтапродукту»: компанію очолив Олександр Горбунов, колишній співробітник Сергія Тищенка у групі «Фактор».

    А в лютому 2016-го було безпрецедентне судове рішення – все рухоме і нерухоме майно Одеського нафтопереробного заводу передати в управління все тієї ж відомої своїми крадіжками структурі – «Укртранснафтапродукту».

    Таким чином, вслід за розпроданим паливом Курченка, що зберігалося на цьому НПЗ, тандем Тищенко-Пашинський отримав контроль і над самим заводом.

    Це не перша їхня спроба полювання за активами олігархів-втікачів з оточення Януковича. Ще влітку 2014-го за активної підтримки ще одного соратника Пашинського по «Народному фронту» Арсена Авакова, який очолив МВС, Тищенко намагався отримати контроль над активами компанії «БРСМ-Нафта», яку пов'язують з екс-міністром енергетики Едуардом Ставицьким, що також втік свого часу.

    Аваков завзято вимагав арешту нафтопродуктів, нафтобаз і АЗС цієї компанії, а «Укртранснафтапродукт», яка фактично знаходиться під контролем Тищенко-Пашинського, висловлювала готовність взяти ці активи в тимчасове управління. Однак повністю підім'яти під себе всю мережу з понад 160 АЗС бізнес-тандему не вдалося.

    Підприємство-двійник, створене, щоб «віджати» одеський санаторій, Мін'юст зареєстрував днем пізніше власного наказу, відданого цій структурі.

    Проте схему «прийняти на відповідальне зберігання» або «у тимчасове управління» вони взяли на озброєння і знову застосували її, але вже в іншій сфері. Сьогодні їх цікавлять близько 70 млн доларів у вигляді соняшникової олії, що зберігається в цистернах Іллічівського олієжиркомбінату.

    «Люди, які намагаються захопити наше підприємство, працюють в структурі Сергія Тищенка, який є бізнес-партнером Сергія Пашинського», – заявила голова правління комбінату Анастасія Ладан після того, як все майно підприємства передали структурі-банкруту – ДП «Одеське обласне управління шовківництва «Облшовк».

    При цьому два місяці тому в «реанімованому» «Облшовку» раптом змінилося керівництво, і очолив його Олег Федоров – людина Сергія Тищенка.

    І ще одна деталь. На фотографіях від 13 травня 2016 року, де можна спостерігати, як близько півсотні тітушек намагаються вдертися на територію комбінату в Іллічівську, видно чорний Пежо з номерним знаком, який добре проглядається.

    Цю ж машину з тим же водієм видно й на фото часів захоплення кондитерської фабрики в Житомирі. Належить вона кримінальному авторитету Саші Коту, який і координував дії тітушок в обох випадках рейдерських захоплень в інтересах Тищенко-Пашинського, що також доводить їх причетність до захоплення в Іллічівську.

    Заклопотаність керівництва комбінату зрозуміла, оскільки за схемою «відповідальне зберігання» зникало не лише паливо Курченка, а й аграрна продукція.

    На початку січня 2016 року близько сотні озброєних людей під прикриттям поліції вивезли урожай на суму понад 20 млн гривень зі складів сільгоспкомпанії «Асоціація Південна» у Кіровоградській області. Щоправда, привід цього разу був інший.

    В хід пішло судове рішення за позовом підприємця, який нібито надав цій компанії послуг на 22 млн гривень і грошей не отримав. А тому майно сільгоспвиробника підлягає арешту і передається в управління іншій компанії. А фактично – вивозиться зі складів і поспіхом розпродається.

    Коли справа дійшла до розборів в обладміністрації, представник Мін'юсту лише руками розвів – мовляв, звертайтеся до суду. І там же прозвучали прізвища нардепів-замовників рейдерської атаки, серед яких виявилося знайоме вже прізвище Пашинський.

    Схема виявилася настільки вдалою, що нею скористався й інший колега та однопартієць рейдера, через що ледь не вибухнув міжнародний скандал.

    Однопартійцям на замітку

    Представники французької компанії Marie Brizard Wine & Spirits, що володіють Черкаським винно-горілчаним заводом вартістю 11 млн євро й уявити не могли, що позбудуться свого активу. У ще більших масштабах вони стали жертвою тієї ж схеми, за якою майно відбирали в «Асоціації Південна».

    Не у всіх представників НФ, які мають намір розжитися чужою власністю, вистачає терпіння і часу мудрувати з судами та держреєстрами. Іноді вони просто відбирають те, що їм сподобалося.

    Якась компанія «Рафінад-медіа» заявила, що надала заводу рекламні послуги на 9,4 млн гривень і грошей не отримала. Було заявлено позов на відшкодування збитків, завод потрапив в процедуру банкрутства і зрештою дістався фірмі «АВІГАЛЬ» за 244,5 тисячі гривень. І знову ниточка потягнулася до представників «Народного фронту».

    Як з'ясували журналісти, серед засновників цієї фірми значилися нардеп від НФ Георгій Логвинський і його дружина. У результаті французи загрузли в судових розглядах, поки без будь-яких перспектив повернути собі свою власність – все обставлено так, щоб виглядало «за законом».

    А обставляти рейдерські атаки в такому стилі представники НФ вміють на «відмінно», що доводить інший «віджим».

    У січні 2015 року Кабмін, очолюваний лідером НФ Арсенієм Яценюком видав розпорядження про передачу всього нерухомого майна одеського клінічного санаторію «Лермонтовський» у відання Мін'юсту, який очолює член НФ Павло Петренко. Крім усього іншого, сам санаторій – це 12 га паркової зони біля берега моря недалеко від центру міста.

    Мін'юст терміново створює підприємство-двійника під назвою ДП «Санаторій «Лермонтовський» і видає наказ за підписом міністра Петренка про проведення інвентаризації майна.

    Поспіх був такий, що наказ датовано 28 січня 2015 року, а підприємство-двійник Мін'юст зареєстрував днем пізніше, тобто наказ віддали структурі, якої на той момент не існувало. Проте, Мін'юст стоїть на своєму – все «за законом».

    Втім, не у всіх представників НФ, які мають намір розжитися чужою власністю, вистачає терпіння і часу мудрувати з судами та держреєстрами. Іноді вони просто відбирають те, що їм сподобалося.

    Так вийшло із сільгосппідприємством «Добробут» у Дніпропетровській області, яке позбулося не лише зібраного врожаю, вартістю близько 600 тисяч гривень, але й 2 тисяч га ріллі.

    Нардеп від НФ Юрій Береза з «групою підтримки», не вдаючись у довгі пояснення та судові розгляди, просто викинув господарів з їхньої землі. А попутно прибрав до рук і урожай, що був на той час на складах.

    Операція «Ліквідація»

    Рейдерство в Україні процвітало й раніше. За часів становлення «сім'ї» Януковича власника вподобаного бізнесу ставили в такі умови, що він не міг далі продовжувати вести справи і сам віддавав свою власність.

    Зараз відбувається те ж саме, тільки під патріотичним соусом і під прикриттям представників закону – судів, прокуратур, поліції. При цьому аргумент оптимістів в стилі «ну, хоч не вбивають» не зовсім відповідає дійсності – рейдери не обмежуються виключно «законними» методами.

    «Народний фронт» у всіх ключових відомствах має своїх представників, у яких є можливість забезпечити безпроблемний переділ будь-якої власності.

    У випадку із захопленням Житомирської кондитерської фабрики «ЖЛ» незручною особою став юрист підприємства Олександр Петренко. Кримінальний авторитет Саша Кот, який працює на рейдерську групу Сергія Пашинського, неодноразово вимагав у нього частину документів фабрики, погрожуючи розправою.

    Юрист не погодився і з 27 лютого 2015 року вважається зниклим без вісті. Поліція досі не може знайти Петренка або його тіло, є всі підстави припускати, що його немає серед живих.

    Схожа ситуація склалася і з Олександром Музичком, він же один з лідерів рівненського «Правого сектора» Саша Білий.

    На регіональному рівні він займався тим же, чим Сергій Пашинський в масштабах країни, – прибирав до рук активи представників минулої влади.

    Йшлося про великі суми, що доходили до сотень тисяч доларів. А також про переділ контролю над нелегальним видобутком бурштину, що знаходився в руках міліцейського начальства.

    Нагадаємо, на той час МВС вже очолював соратник Пашинського по «Народному фронту» Арсен Аваков і очевидно, що інтереси людей з НФ і Музичка перетнулися.

    За інформацією одного з лідерів ПС у Рівному Романа Коваля, в березні до Музичка приїхала підопічна Пашинського Тетяна Чорновол і запропонувала йому забратися з України.

    Як відкупні запропонувала 20 тисяч доларів, а коли той відмовився, настійно рекомендувала зустрітися з Сергієм Пашинським, на що також отримала відмову.

    Чорновол поїхала ні з чим, а через 19 днів після її візиту Музичка розстріляли співробітники МВС, озвучивши офіційну версію – злочинець під час втечі впав і сам себе застрелив.

    Згодом лідер ПС Дмитро Ярош озвучив свою версію того, що сталося: Музичко завадив міліції відмивати сотні мільйонів доларів на нелегальному видобутку бурштину. «Сашко почав у ці справи вникати і комусь реально ламати схеми», – заявив тоді Ярош.

    З огляду на те, що міністр Аваков проігнорував вимогу президента навести порядок з тіньовими копальнями протягом двох тижнів, можна припустити, в чиї саме схеми втрутився Музичко.

    А тепер підрахуємо: в одинадцяти найбільших рейдерських атаках, які наробили багато шуму в пресі та породили десятки кримінальних проваджень, як рейдери фігурують виключно представники «Народного фронту».

    У цієї політсили у всіх ключових відомствах є свої представники, які мають можливість забезпечити безпроблемний переділ будь-якої власності.

    «Фронтовик» Арсен Аваков забезпечує силову підтримку з боку МВС. Його однопартієць Павло Петренко контролює все, що відбувається з держреєстрами. Потрібні рішення в парламенті та потрібних людей на ключових посадах забезпечує одна з перших осіб НФ – Сергій Пашинський. А необхідний інформаційний супровід веде його підопічна Тетяна Чорновол.

    Ось, власне, й відповідь на питання – так хто ж організовує і контролює рейдерів в Україні, яка пережила Революцію Гідності.

    Теги: Дмитро Ярош Арсен Аваков суд Мін’юст Павло Петренко Тетяна Чорновол сергій пашинський Курченко АЗС Народний Фронт сергій тищенко БРСМ-Нафта сашко білий «ЖЛ» санаторій Маркіян Дмитрасевич одеський нафтопереробний завод рейдерство Добробут ПАТ "Іллічівський олійножиркомбінат"
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів