Голос виборця. Обміну та поверненню не підлягає

    20 Серпня, 2015 15:29
    Розчарування електорату своїми обранцями зростає. У суспільстві знову заговорили про механізми відкликання депутатів. Однак експертам нічим порадувати виборців у плані ефективності застосування таких механізмів

    Всього 4 з 448 депутатів Ради нинішнього скликання відповідають критеріям доброчесності – такі останні результати дослідження громадянського руху ЧЕСНО, проведеного спільно з аналітиками Комітету виборців України.

    Як зазначили автори дослідження, 101 нардеп порушив права і свободи громадян, 80 змінили політичну позицію, 282 причетні до корупційних дій, 350 мають непрозорі доходи і витрати, 423 не голосують персонально, 230 прогулюють роботу у Верховній Раді.

    Дані постійно оновлюються. У ЗМІ можна знайти безліч фото-підтверджень кнопкодавства, порожніх крісел, дурняваляння на робочому місці в сесійній залі. Публікуються і скандальні факти корупції серед законотворців.

    Наслідки неефективної законотворчості проявляються все сильніше. Громадяни обурюються. Депутати, схоже, тільки входять у смак. Звичайно, ситуація не здається унікальною. З тією ж періодичністю, з якою піднімається хвиля народного невдоволення, піднімається й питання відкликання народних депутатів, які не виправдали довіри виборців.

    Тему імперативного мандата політики неодноразово використовували як для піару, так і для повернення «старих добрих часів». Процес закільцьовано. Розірвати коло, на думку експертів, можна. Тільки для цього знадобиться майже диво – поєднати три пазли: демократію, політичну волю і відповідальність виборців.

    101 нардеп
    порушив права і свободи громадян

    Не кожен громадянин розуміє, що з моменту, коли у виборчому бюлетені навпроти прізвища кандидата поставлено галочку, голос обміну та поверненню не підлягає. Якби звільняти депутатів усіх рівнів, які «зіпсувалися» після обрання, було можливо, ми б спостерігали зараз безліч прецедентів.

    Але згадуються тільки поодинокі випадки успіху в цій справі. Наприклад, кілька років тому в селі Доброводи Черкаської області жителям таки вдалося змістити голову сільради. Спроби були і в інших регіонах – у Закарпатті, наприклад. Цього року в Бориспільському районі Київської області громада села Щасливе та активісти висловили недовіру сільському голові й депутатам, підозрюючи їх у розкраданні земель та веденні незаконного бізнесу. Чи матиме ця недовіра юридичні наслідки, поки не відомо. Проте у депутатів місцевого рівня дещо інше положення, ніж у парламентаріїв.

    Україні потрібен новий закон про референдум. Нинішній інструмент народовладдя в неробочому стані.

    Олег Березюк, голова Українського юридичного товариства в коментарі UA1 заявив, що бачить правові можливості для відкликання порушників з виборчої посади. Щоправда, цими можливостями ніхто не користується через дорожнечу та клопітність.

    Експерт стверджує, що відкликати можна не лише депутатів місцевих рад, але й парламентських мажоритарників. На його думку, теоретично це можна зробити через місцевий референдум на окрузі депутата: створити ініціативну групу, зібрати підписи, винести питання про недовіру на референдум, а вже за його результатами ЦВК може ухвалити рішення про позбавлення мандата.

    Березюк вважає, що закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» не забороняє виносити таке питання на місцевому рівні. Однак, відкривши закон, можна побачити, що й у переліку дозволених питань такого формулювання немає.

    80 нардепів 
    змінили політичну позицію

    Багато колег-юристів не поділяють думку Березюка. Владислав Федоренко, доктор юридичних наук стверджує, що немає жодної правової можливості відкликати депутатів через референдуми. Закон про референдум у тому вигляді, в якому він наразі існує, професор вважає мертвим.

    Закон було виписано нашвидкуруч – поспішали відповідати вимогам Європейської Комісії «За демократію через право». Федоренко вважає, що Україні потрібен новий закон про референдум. Нинішній інструмент народовладдя в неробочому стані. Експерт назвав розмови про повернення імперативного мандата популізмом і зазначив, що Україна ніколи на це не піде через міжнародні зобов'язання.

    Як відомо, Венеціанська комісія неодноразово давала негативну оцінку існуванню в Україні імперативного мандата. На думку Комісії, це не відповідає принципам європейської демократії. Норма про імперативний мандат надає політичним партіям право анулювати результати виборів і встановлювати партійну диктатуру.

    Враховуючи всі правові нюанси та курс держави на європейські стандарти, парламентський депутат може відчувати себе цілком безпечно. Принаймні, найближчі 4 роки.

    Андрій Максимець, експерт з міжнародного публічного права та координатор стратегічної групи «Новий суспільний договір» у коментарі UA1 звернув увагу на те, що в країнах зі стабільною внутрішньополітичною ситуацією референдум є способом вирішення найбільш важливих, стратегічних питань і застосовується виключно коли політикум не в змозі вирішити питання шляхом міжпартійної дискусії.

    «Саме тому, на нашу думку, винесення питання про відкликання депутата на місцевий референдум є недоцільним, оскільки таким чином нівелюється важливість механізму референдуму. Також варто пам'ятати й про величину фінансових витрат на референдум. Необхідно поставити запитання самим виборцям: чи згодні вони нести додаткові витрати на референдум у тій економічній ситуації, яка панує сьогодні в Україні?», – зазначив експерт.

    Інший український юрист і політичний діяч Микола Катеринчук у коментарі UA1 підтверджує: «Конституція України не передбачає можливості відкликання члена парламенту. Основний Закон визначає вичерпний перелік підстав для дострокового припинення повноважень народного депутата України. Цей перелік не може бути розширений законом, оскільки право займати представницький мандат у національному законодавчому органі протягом встановленого терміну повноважень захищено статтею 3 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини».

    282 нардепи 
    причетні до корупційних дій

    Згідно з Основним Законом, повноваження народного депутата можуть бути припинені достроково лише в шести випадках: за особистою заявою парламентарія; після набрання законної сили винесеного йому обвинувального вироку; за рішенням суду, який визнав народного обранця недієздатним або безвісти зниклим; у разі припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України, а також смерті.

    У будь-якому з цих випадків рішення про позбавлення парламентарія депутатських повноважень приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради, тобто як мінімум 226 голосами. Суд же може відібрати мандат у народного депутата, якщо той поєднує законодавчу роботу в парламенті з підприємницькою або іншою професійною діяльністю.

    Таким чином, враховуючи всі правові нюанси та курс держави на європейські стандарти, парламентський депутат може відчувати себе цілком безпечно. Принаймні, найближчі 4 роки.

    Теоретично, депутати місцевих рад не повинні настільки ж комфортно й спокійно почуватися у своїх кріслах. Новий закон про місцеві вибори передбачає механізм відкликання депутатів. Незадоволені роботою депутата або мера виборці можуть зібрати підписи, направити їх до територіальної виборчої комісії, яка потім зобов'язана передати їх політичній партії кандидата. Підписатися має не менше половини виборців, які беруть участь у виборах в конкретному окрузі. А партія може прийняти рішення про відкликання депутата і знайти йому заміну.

    Такої підстави для відкликання, як вираз громадянами недовіри депутату, у законі не передбачено. Цей термін використовується в дискусіях і публікаціях, але не міститься в нормативних актах.

    Багато аналітиків бачать в цьому механізмі повернення до партійної диктатури та знецінення виборів, підкреслюючи, що таким чином порушуються всі демократичні принципи, до яких так закликає Європа.

    Як передбачено частиною 1 статті 37 Закону «Про статус депутатів місцевих рад», підставами для відкликання виборцями обраного ними депутата місцевої ради можуть бути: встановлене судом порушення депутатом місцевої ради положень Конституції та законів України; пропуск депутатом місцевої ради протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів; невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборчої програми.

    350 нардепів 
    мають непрозорі доходи й витрати

    Як бачимо, такої підстави для відкликання, як вираз громадянами недовіри депутату, у законі не передбачено. Цей термін використовується в дискусіях і публікаціях, але не міститься в нормативних актах. Тому, за словами Катеринчука, його некоректно ставити в один ряд з такою правовою категорією, як «припинення повноважень депутата».

    Андрій Максимець, як і інші експерти, вважає механізм відкликання, прописаний законом про статус депутатів місцевих рад, недієвим.

    Відомо, що кандидатів на виліт на місцях – більше ніж достатньо. Навіть одразу за декількома пунктами, перерахованим в законі. Якби цей закон працював, відкликання обранців стали б масовим явищем.

    Згідно з дослідженнями руху ЧЕСНО, лише у Броварській раді майже чверть депутатів – кандидати на відкликання. Троє депутатів місцевої ради зуміли прогуляти протягом року каденції всі засідання міської ради. Ще п'ятеро пропустили більше половини засідань.

    За законом, якщо депутат пропустив понад 50% засідань сесії або постійної комісії протягом року, його можна позбавити мандата (ст. 37, ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад»). Однак прогульники досі при мандатах.

    Мітингом, оплаченим чи ні, зараз нікого не налякаєш. На відміну від рішення суду, наприклад. Тому виборцю було б корисно розбиратися, у чому його реальна сила.

    В Одеській міській раді понад чверть депутатів – кандидати на відкликання. З тих же причин. У Житомирській міськраді таких майже третина. Теж прогулюють.

    Але не лише це. Інший смертний гріх місцевих депутатів – відсутність депутатських запитів – важливого інструменту впливу депутата на державні органи. Обранці цим інструментом майже не користуються, запити не пишуть, що зводить ефективність їх роботи до нуля. Можливо, вони забули про те, що прогули або неякісна робота можуть вплинути на подальшу політичну кар'єру і результати осінніх місцевих виборів. Адже за логікою, бачачи таку роботу, виборець може восени не проголосувати вдруге за тих же.

    Це за однією логікою. За іншою – варто згадати вибори Черновецького на посаду мера Києва й не тільки. Тому цілком можливо, що несумлінні депутати просто не бояться програти на осінніх виборах, оскільки впевнені у своїх виборцях.

    423 нардепи
    не голосують персонально

    Громадяни самі винні в тому, що депутати настільки неуважні до думки виборців. Проблема й у тому, що виборці часто не там шукають кнопки контролю. Часто вони обирають методи якомога простіші, без докладання зусиль і клопоту. Але дієві методи завжди трудомісткі. Організовувати ініціативні групи, збирати підписи й документи, направляти їх в потрібні органи, ходити на засідання суду – це робота довга і складна.

    Проте вона має юридичні та правові результати. На жаль, страх поки залишається одним із найсильніших мотиваторів у роботі державних діячів. Але мітингом, оплаченим чи ні, зараз нікого не налякаєш. На відміну від рішення суду, наприклад. Тому виборцю було б корисно розбиратися, у чому його реальна сила.

    «Найбільш дієвим способом впливу виборців на депутатів є вибори. Відповідальність за якість депутатів – їх політичну послідовність, моральну стійкість і ефективність на посаді депутата – слід покладати як на партії, які висувають самих кандидатів, так і на виборців», – вважає Андрій Максимець.

    На його думку, ця відповідальність – 50 на 50. Інші експерти також погоджуються, що вибори і референдуми залишаються найефективнішими інструментами. За умови, що їх дієвість забезпечено законодавством.

    Як можливі важелі впливу пропонуються петиції до депутатів з найактуальніших питань життя суспільства, створення громадських рад при органах місцевого самоврядування, інструменти електронної демократії.

    Безперечно, виборцям необхідні важелі впливу на депутатів у період між виборами. Однак можливість відкликати депутатів так само легко, як повертати в магазин речі, які не сподобалися, розбещує. Виборець розучується вибирати, перестає відчувати відповідальність за свій вибір і проживати в повній мірі його наслідки. Розчарування – це майже завжди 100% відповідальність того, хто розчарувався.

    Експерти громадянської платформи «Нова Країна» пропонують як можливі важелі впливу петиції до депутатів з найактуальніших питань життя суспільства, створення громадських рад при органах місцевого самоврядування, інструменти електронної демократії.

    230 нардепів 
    прогулюють роботу у Верховній Раді

    Для ефективності цих інструментів необхідно кардинально змінити виборче законодавство, а також поміняти психологію, як виборців, так і депутатів, вважає Максимець. Дійсно, депутата виховує виборець. Виховує своєю усвідомленістю й розбірливістю у виборі, критеріями оцінки, активністю, непідкупністю, інформованістю.

    Рівень політичної культури українців ще треба підвищувати. Більшість все ще не бачить причинно-наслідкового зв'язку між зробленим вибором і якістю свого життя. І якщо депутата виховує виборець, то виховання самого виборця починається, певно, з сім'ї та шкільної лави.

    Теги: Верховна Рада Конституція референдум Венеціанська комісія Березюк мандат народні депутати місцеві вибори Європейська конвенція з прав людини відкликання депутата
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів