Гетто для свободи слова: як журналістам намагаються закрити рота

    12 Липня, 2018 14:13
    Що ближче вибори, то частіше влада ініціює введення різних обмежень в діяльності ЗМІ. UA1 розбирався, чим це загрожує і хто від цього виграє

    Не встиг вщухнути скандал зі спробами закрити телепрограму, в якій Юлія Тимошенко жорстко розкритикувала Петра Порошенка, як інформпростір підірвала не менше резонансна новина: народні депутати хочуть кардинально обмежити своє спілкування з журналістами в стінах Верховної Ради.

    Привід знайшовся залізний – конфлікти між представниками преси і народними обранцями.

    «Я не знаю, як робити акредитацію, я знаю, як зробити так, щоб не було конфліктів – менше будете перетинатися, менше буде конфліктів», – заявив журналістам заступник глави регламентного комітету, нардеп від «Народного фронту» Павло Пинзеник.

    Саме його комітет ініціював поправку до регламенту: не допускати журналістів на перший і другий поверхи парламенту, де зазвичай ЗМІ в неформальній обстановці спілкуються з депутатами, а обмежити роботу преси виключно третім поверхом, як правило, завжди порожнім – депутати туди не ходять.

    З часу перемоги Революції Гідності це вже не перша спроба обмежити можливості журналістів у висвітленні тих чи інших подій в країні.

    Наприклад, у 2016 році парламент намагався актуалізувати питання про повернення до Кримінального кодексу статті за наклеп, спрямованої, перш за все, проти ЗМІ. Ця ініціатива викликала протести ще в 2012 році, за Януковича.

    Потім під приводом турботи про журналістів їм істотно обмежили можливість висвітлювати те, що відбувається в зоні бойових дій на сході. За свідченням столичного фотографа Макса Левіна, який не раз працював на лінії розмежування, зараз співробітникам інтернет-видань взагалі не дають акредитацію в зону Операції об'єднаних сил (колишня АТО).

    І одна з останніх ініціатив – законопроект 6688 про досудове блокування інтернет-ресурсів також в теорії не дуже сприятливо позначиться на онлайн-ЗМІ, які комусь не подобаються.

    Можливо, масовість ініціатив з обмеження роботи журналістів і викликала настільки гостру реакцію на пропозицію звузити рамки роботи ЗМІ в парламенті.

    «Навіть маразмом не повертається язик це назвати, – обурюється екс-журналіст, а нині нардеп Сергій Лещенко, ділячись з UA1 своєю думкою. – Це просто маячня якась. Це замах на свободу слова, і це неприпустимо в цивілізованій країні. Але це загальний тренд зараз у правлячій верхівці – цензура в інтернеті, напади на громадських активістів, які борються з корупцією, обмеження доступу в кулуари».

    Своєю чергою ініціатори обмеження доступу журналістів до депутатів акцентують увагу на тому, що це просто пропозиція, яка, навряд чи буде підтримана більшістю.

    «Я належу до меншої частини народних депутатів, які не дуже прагнуть до щоденного спілкування з пресою, – визнає Павло Пинзеник. – А більшість прагне і хоче цікавого висвітлення, тому можете не переживати. Заради цього вони готові розіп'яти і регламентний комітет, і кого завгодно».

    UA1 розбирався, як ініціатива представників коаліції обмежити спілкування депутатів з журналістами позначиться на можливості ЗМІ об'єктивно висвітлювати діяльність Верховної Ради.

    Кулуарні розмови

    Ідея якось фільтрувати парламентських журналістів з'явилася вже давно. У зв'язку з цим в парламенті пропонували створити якусь Громадську раду журналістів, яка б вирішувала, кому видавати дозвіл на відвідування Верховної Ради, а кому ні.

    Ідею розкритикували самі ж журналісти: незрозуміло хто і на яких підставах вирішуватиме, хто – справжній працівник ЗМІ, гідний відвідування парламенту, а хто ні. Тому про цю ініціативу забули. Але як виявилося, тимчасово.

    У своєму бажанні обмежити доступ преси до своїх персон, депутати пішли ще далі й ініціювали заборону на відвідування ЗМІ кулуарів парламенту на першому і другому поверхах, обмеживши присутність журналістів завжди порожнім третім поверхом.

    Французьким словом «кулуари» (коридори) в парламенті позначають увесь простір поза сесійною залою: вестибюль, буфет, центральні сходи, зона реєстрації депутатів тощо.

    Зараз у всіх цих місцях журналісти можуть застати зненацька будь-якого депутата, поставивши йому актуальне, але не завжди приємне для нього питання. Зрозуміло, народним обранцям це не подобається.

    На додаток, у спілкуванні журналістів і депутатів часто присутній неформальний момент – бесіда не під запис, коли представник влади розслабляється і видає не призначені для публікації відомості. Це нервує керівників фракцій і часто стає приводом для внутрішньопартійних розборок: хто злив інформацію.

    Щоб раз і назавжди вирішити цю проблему, було озвучено ініціативу про обмеження доступу журналістів у кулуари ВРУ. UA1 про формальний привід для прийняття такої рекомендації розповіла заступник комітету з питань свободи слова Ольга Червакова.

    «Як пише в своєму рішенні регламентний комітет, у травні стався інцидент з двома панянками, які відзначилися на фото. Одна з них показала непристойний жест. У комітеті обговорювалося питання позбавлення їх акредитації, оскільки вони приходили до ВР як журналісти партійного видання Радикальної партії. Але позбавлені акредитації вони були не за середній палець, а за те, що будучи акредитованими, як журналісти, не займалися журналістською діяльністю», – засвідчила нардеп.

    Показово, що депутати перейнялися цією проблемою тільки через два місяці після події. Також показово, що в кулуарах парламенту голова комітету зі свободи слова нардеп від «Народного фронту» Вікторія Сюмар стверджувала, що не існує процедури позбавлення акредитації журналістів. А її колега по фракції Павло Пинзеник заявив, що картами акредитації взагалі торгують по 500 доларів за штуку.

    Але ні перше, ні друге твердження не підтверджується конкретними фактами. Все це спонукає думати, що справжня мета ініціативи щодо обмеження роботи ЗМІ в парламенті інша.

    «Це абсурд. Деспотія взагалі має звичку ізолюватися, щоб управляти, тому і закривається. Це приниження парламенту», – каже UA1 глава фракції «Самопоміч» Олег Березюк.

    «Обговорюють дурну тему замість того, щоб говорити про важливі речі, – стверджує в коментарі UA1 нардеп від «Народного фронту» Тетяна Чорновол, чиє ім'я міцно пов'язують з ініціативами щодо обмеження свободи в ЗМІ. – Взагалі нема про що говорити. Розумієте, можуть бути різні пропозиції у нас в Раді, але це не означає, що таку пропозицію буде прийнято».



    Стратегія малих кроків

    Якщо ініціативу щодо обмеження роботи журналістів у ВР все ж підтримають, Україна за рівнем свободи висвітлення діяльності парламенту скотиться нижче рівня Росії.

    UA1 поспілкувався з Анною Нестеровою, екс-журналісткою одного з міжнародних видань, якій за службовим обов'язком доводилося працювати в російській Держдумі.

    «У Держдумі комітети і Дума – це одна будівля, ти проходиш по пропуску і можеш пройти в кулуари, – каже вона. – Парламентська преса спостерігає за роботою депутатів на моніторі в ложі преси, але в кулуарах можна перебувати скільки хочеш».

    За її словами, російським журналістам «не світять» індивідуальні коментарі, але в доступі до депутатів їх не обмежують. На відміну від ініціативи парламентського комітету Верховної Ради України.

    «Якщо буде обмеження доступу в кулуари, це буде означати згортання свободи слова, я поділяю цю думку журналістів, – погоджується Ольга Червакова. – Журналісти будуть сидіти в порожньому залі і чекати, коли партійні прес-служби приведуть того, кого хочуть бачити в телевізорі».

    Тому низка нардепів, серед яких і екс-журналісти, підписали звернення до спікера Андрія Парубія про недопущення обмеження діяльності ЗМІ в парламенті. З такою ж заявою виступив комітет зі свободи слова.

    Своєю чергою, Парубій дивується з таких заяв. «Я здивований цим листом до мене як до голови Верховної Ради України. Ніякого обмеження доступу українських журналістів в кулуари українського парламенту не буде», – запевнив він на брифінгу в ВР.

    Водночас він акцентував увагу на моменті, який у галасі навколо обмеження діяльності ЗМІ в парламенті пояснює багато, якщо не все.

    Виявляється, Парубій підтримує журналістську ініціативу про введення більш чіткого порядку акредитації для висвітлення роботи Верховної Ради і закликає брати участь у створенні Громадської ради при прес-службі ВРУ, яка допоможе в акредитації журналістів, що відвідують парламент.

    Ось тільки справа в тому, що ніякої журналістської ініціативи з цього приводу не існує. Спікер просто знову повертає в інформаційне поле ідею про те, що при прес-службі парламенту потрібно створити якусь Громадську раду журналістів, яка буде вирішувати, хто гідний акредитації, а хто ні.

    При цьому на сьогодні ніхто з депутатів не може чітко сказати, хто саме буде входити в цю громадську раду. Журналісти телеканалу «Рада»? Співробітники газети Кабміну «Урядовий кур'єр»? Представники друкованого видання ВРУ «Голос України»? Хто саме з найдостойніших представників авторитетних ЗМІ вирішить, кому напередодні виборів дозволять працювати в парламенті?

    З цього приводу Червакова описує примарні перспективи: «Громадська рада має складатися з журналістів, які мають стаж роботи в парламенті і можуть відрізнити справжніх журналістів від фейкових».

    Однак критерії «журналістської справжності» нардеп визначити не змогла, каже, це мають зробити самі представники ЗМІ.

    Таким чином, вся ця технологія сильно нагадує схему «малих кроків»: спочатку запропонувати жорстку ініціативу про заборону доступу журналістів до депутатів, а потім зробити крок назад, показово відмовившись від цієї ідеї, але протягнути раніше розкритиковану і непопулярну ідею створення якогось громадської ради журналістів при прес-службі Верховної Ради.

    «На жаль, нинішня влада, яка прийшла на гаслах про європейські цінності, дуже часто ці європейські цінності своїми діями порушує, це факт, – констатує член комітету з питань свободи слова Юрій Павленко. – І свобода слова не виняток».

    Теги : Верховна Рада Тетяна Чорновол Андрій Парубій Березюк свобода слова пинзеник законопроект 6688
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів