Гарний привід. Чому в Україні згортають права і свободи

    27 Липня, 2017 12:09
    Під приводом боротьби з російською агресією влада починає широкомасштабну кампанію зі згортання гарантованих Конституцією громадянських прав і свобод

    Стрімко втрачаючи довіру, провладні партії та їх лідери гарячково шукають варіанти, як зберегти свою присутність і вплив у політиці після виборів – чергових в 2019 році чи позачергових.

    У будь-якому разі, незалежно від того, відбудуться вибори у визначений термін чи раніше, з високою ймовірністю «Народний фронт» з рейтингом нижче 1% і вслід за ним БПП, який іде на дно, вже не мають ілюзій щодо свого політичного майбутнього.

    Саме тому, згідно з офіційною та неофіційною інформацією, що періодично надходить з Адміністрації президента, влада намагається знайти прийнятний для себе вихід в цій ситуації – від об'єднання двох політичних брендів під однією вивіскою до чергової зміни Конституції щодо повноважень президента та прем'єр-міністра.

    А поки оптимальний варіант не знайдено і протестні настрої в суспільстві зростають, в АП прийняли єдиний поки затверджений першими особами держави курс на посилення владної вертикалі, посилення контролю над ЗМІ, обмеження доступу в інтернет і нарощування ресурсу підрозділів правоохоронної системи, які будуть задіяні в придушенні акцій протесту

    «Зараз є постійне бажання влади розширити свої повноваження за рахунок звуження прав і свобод людей, – ділиться своїми спостереженнями виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко. – Це можна спостерігати у сфері свободи слова, це обмеження права на мирні зібрання під різними приводами».

    При цьому, за словами правозахисника, влада використовує законодавчі механізми, повністю скопійовані з законодавства країни-агресора. Зокрема, це стосується підходу до неурядових організацій (НУО), яких так бояться в Росії, а з деяких пір недолюблюють і побоюються в Україні

    «Законодавці вважають за необхідне прийняти закони, які змусили б НУО подавати об'ємну звітність про те, як вони використовують гроші, кому вони платять, – наводить приклад Бущенко. – Санкції за несвоєчасне подання звітності – виключення з реєстру неприбуткових організацій, тобто на них починає поширюватися режим для бізнес-структур. Для 99% організацій це означає неможливість здійснювати діяльність».

    Також правозахисника турбують положення готового законопроекту про інформаційну безпеку, куди, крім усього іншого, включено поняття «технологічний тероризм» – здійснення впливу на прийняття рішень органів влади.

    «Але будь-яка НУО тим і займається, що тисне на владу з приводу прийняття або неприйняття будь-яких рішень, це наша робота!», – обурюється Бущенко.

    Про непропорційну жорсткість дій влади в плані обмеження прав і свобод громадян в умовах гібридної війни з РФ говорить і глава правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. Вона вважає це тривожною і негативною тенденцією.

    «Під час війни, навіть не оголошеної, права людини обмежуються, – погоджується вона. – Але обмежуються пропорційно. А те, що ми спостерігаємо, свідчить про зворотне».

    На її думку, зараз риторикою боротьби з російською агресією прикривають обмеження свободи вираження поглядів, отримання інформації, свободи об'єднань.

    І все це на тлі масштабних кампаній з дискредитації громадських активістів та практики затвердження важливих державних рішень без консультацій з громадськістю.

    Через три роки багато норм «диктаторських законів Януковича» діють, і нікому й на думку не спадає проти них протестувати.

    Як приклади Матвійчук називає роботу над проектом щодо деокупації Донбасу, який правозахисники, за її словами, в очі не бачили. Або ж створення підпорядкованих МВС воєнізованих формувань та їх використання для охорони порядку, що суперечить Конституції.

    При цьому правоохоронці звертають увагу на те, що така міграція в бік авторитаризму почалася не сьогодні і не вчора. Тенденція ця почала проявлятися практично відразу ж після Революції Гідності.

    Саме тоді один за одним почали вступати в силу і діяти норми, які були прописані в так званому пакеті «диктаторських законів 16 січня». Тільки на початку 2014-го це призвело до чергового витка протистояння на вулицях, а зараз подається як необхідне благо.

    Автори диктаторських законів не приховували, що запропоновані й ухвалені ними норми були реакцією влади на протести Майдану і спрямовані проти громадських активістів.

    Фактично створений і прийнятий регіоналами пакет законів «16 січня» обмежував право на свободу зібрань та пересування, вводив жорстку цензуру в ЗМІ та інтернеті.

    Відповіддю став заклик Віталія Кличка вийти на Народне віче і протестувати проти таких ініціатив влади. «Людей в Україні позбавили громадянських прав і свобод і, фактично, поставили поза законом», – проникливо віщав він зі сцени Майдану.

    Власне, бурхливу реакцію українців на диктаторські закони вважають одним з переломних моментів Майдану.

    Але парадокс в тому, що через три роки багато норм «диктаторських законів Януковича» діють, і нікому на думку не спадає проти них протестувати. У цьому легко переконатися, порівнявши основні положення законів 16 січня і нині діюче законодавство.

    Як під копірку

    Взимку 2014-го представників Автомайдану обурило положення про заборону руху в колоні більше п'яти автомобілів. За порушення передбачався штраф 680-850 грн або вилучення посвідчення водія і автомобіля на термін до двох років.

    У період масових автопробігів до володінь топ-чиновників і в президентську резиденцію Межигір'я, ця норма була серйозною загрозою для активістів.

    Думаєте, після зміни влади її скасували? Відкрийте Правила дорожнього руху за 2017 рік і уважно прочитайте розділ Рух транспортних засобів у колонах.

    Стаття 25.4 говорить: колона, що рухається без супроводження оперативними транспортними засобами, має бути розділена на групи не більше п'яти транспортних засобів у кожній.

    Правда, зараз покарання за порушення цієї норми становить всього 425 грн, але сам принцип «більше п'яти авто не збиратися», який так обурив громадськість в період протистояння на Майдані, успішно діє й донині.

    Ще один показовий приклад зі зведення «диктаторських законів» – порушення порядку мирних зібрань, за що передбачався арешт терміном до 10 діб.

    За три роки після приходу до влади команди Порошенка-Яценюка це питання досі не врегульоване окремим законом, а тому суд керується нескасованими нормами ще радянського Адмінкодексу.

    Відкриваємо ст. 185-1 КУпАП та читаємо: за порушення порядку мирних зібрань штраф від 170 до 425 грн. За повторне порушення протягом року штраф 425-1700 грн, 1-2 місяці виправних робіт або 15 діб арешту. Тільки зараз, в 2017-му, це вже не привід вийти на Майдан на захист своїх прав.

    Діють нині і покарання за масові заворушення та групове порушення громадського порядку, які так обурили протестуючих в «диктаторських законах».

    От тільки регіонали пропонували за масові заворушення давати 10 років в'язниці, а зараз ст. 294 Кримінального кодексу передбачає за це від 5 до 8 років позбавлення волі.

    А покарання за групове порушення порядку, визначене у ст. 293, відрізняється лиш тим, що ідеологи Януковича передбачали за це два роки в'язниці, а зараз за це можуть заарештувати на півроку або виписати штраф на 850 грн.

    Схожа ситуація і з покаранням за загрозу щодо працівника правоохоронного органу: регіонали в своєму законі прописали до 7 років в'язниці, а зараз за це, згідно з чинною ст. 345 ККУ покарають виправними роботами до двох років, позбавленням волі до трьох років або арештом на півроку.

    А ось покарання за неповагу до суду в «диктаторських законах» і чинному законодавстві практично ідентичне. Регіонали пропонували у такому випадку арештовувати людину на 15 діб. Наразі ж діє ст. 185-3 КУпАП: 850-2550 грн штрафу, а в разі повторної неповаги – 15 діб арешту, виправні роботи на 1-2 місяці або штраф 2550-4250 грн.

    Складається ситуація, коли українці готові добровільно віддати владі ті права і свободи, за які боролися.

    Але були й інші норми, які буквально підірвали суспільство і дали поштовх черговому витку протистояння на Майдані.

    Наприклад, людей обурила виписана регіоналами норма про те, що державні органи можуть приймати рішення про обмеження доступу до інтернету. А за невиконання вимог обмеження передбачався штраф в 6800 грн.

    Три роки по тому президент Порошенко розпорядився заблокувати доступ до частини інтернет-ресурсів, а за порушення блокування передбачено штраф 1700-3400 грн, повторне порушення – 3400-5100 грн. Природно, все з благою метою інформаційної безпеки.

    Точно так само, з благою метою засудження представників режиму Януковича і самого екс-президента-втікача, був прийнятий закон про заочне кримінальне провадження. Але в 2014 році точно така ж норма, виписана регіоналами, викликала хвилю обурення: як це судити і засуджувати людину заочно, без її присутності в суді?

    Схожа ситуація і з жорстким регулюванням діяльності неурядових організацій (НУО). Для таких структур регіонали виписали норму про так званих іноземних агентів, повністю списану з російського законодавства.

    Крім усього іншого ця норма передбачала звітність неурядових організацій: звідки й скільки грошей отримали і на що витратили. Це положення називали не інакше, як диктаторським, спрямованим на контроль і блокування роботи НУО.

    І знову, через три роки після тих знаменних подій, Порошенко підписав протягнуті через парламент поправки до антикорупційного законодавства, які в деталях повторюють норми «диктаторських законів 16 січня», за винятком того, що не вводиться поняття «іноземний агент». Основна ідея залишилася: влада неодмінно хоче знати, скільки і від кого саме отримують гроші НУО та на що витрачають.

    А восени країну чекає прийняття ще кількох законів, які передбачають ще жорсткіше регламентування діяльності неурядових організацій та посилення нормативів у сфері інформаційної політики.

    Несвоєчасно і небезпечно

    Найстрашніше, що в усій цій ситуації бачать правозахисники, – це трансформація суспільної свідомості у сфері захисту прав і свобод громадян. Не всі усвідомлюють, що обмеження вводяться не для ворога, а для самих українців.

    Російська агресія – гарний привід для того, щоб залишатися при владі, зміцнювати її і захищати від посягань якихось демократичних принципів.

    За словами Матвійчук, влада вміло використовує риторику боротьби з російською агресією, тому ініціативи згортання громадянських прав починає підтримувати частина суспільства.

     «Складається ситуація, коли українці добровільно віддадуть влади ті права і свободи, за які боролися, – констатує вона. – Так, нам потрібно виграти війну, але для цього не потрібно самим перетворюватися на авторитарну Росію».

    З думкою колеги повністю згоден і Бущенко з Гельсінської спілки. «Вважається, що війна з агресором і війна з корупцією виправдовує все. Ось коли подолаємо це, тоді будемо жити в правовій державі. А поки не переможемо, правова держава не на часі, – наводить він приклад. – Ми так не вважаємо. Якщо ми отримаємо перемогу на цих двох фронтах завдяки тому, що перетворимося на авторитарну державу, тоді я не розумію, за що ми воюємо».

    Проте, ключові фігури БПП і НФ продовжують взятий курс на «закручування гайок» і згортання громадянських свобод. Російська агресія – занадто гарний привід для того, аби залишатися при владі, зміцнювати її і захищати від посягань якихось демократичних принципів.

    Власне, про настрої в уряді можна судити хоча б з висловлювань заступника міністра з питань окупованих територій Георгія Туки. В одному зі своїх недавніх інтерв'ю «УП» він прямо заявив: «Щоб перемагати, потрібно брати під контроль держави ЗМІ. Мені здається зрозумілим, що під час війни держава вводить цензуру, позбавляючи свободи слова».

    Ідеали Майдану та гарантовані Конституцією права і свободи українців? Забувайте. Несвоєчасно це, а для перших осіб держави ще й небезпечно.

    Теги : Майдан Порошенко РФ диктаторські закони закон Янукович БПП АП парламент Народний Фронт
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів