Другий тур виборів. Чи є сенс?

    19 Листопада, 2015 10:39
    Думки з приводу доцільності проведення в Україні другого туру виборів мерів розділилися. Одночасно його бачать і бездумним витрачанням грошей, і торжеством демократії

    15 листопада в Україні вперше відбувся другий тур виборів мерів великих міст. Голосування проходило в 29 населених пунктах і дало кілька несподіваних результатів, одночасно зародивши дискусію з приводу майбутнього двотурової системи виборів.

    Перед місцевими виборами 2015 року в країні з'явилося нове виборче законодавство, яке викликало чимало критики. У спробі одночасно створити видимість проєвропейських перетворень і задовольнити власні інтереси депутати ухвалили досить суперечливий закон.

    Формально місцеві вибори в Україні проходили за пропорційною системою з відкритими списками, але фактично вона такою і близько не була. Чи не єдиною нормою закону, яка не викликала нарікань і була дійсно прогресивною, стали двотурові вибори мерів міст з населенням понад 90 000 чоловік.

    Це положення – одна з основних вимог до виборчого законодавства нинішньої влади, коли вона ще перебувала в опозиції. Також вибори мерів у два тури рекомендували Україні в Європейському союзі.

    Однак, після першого застосування такої схеми голосування на практиці, політики засумнівалися у необхідності подальшого її використання.

    У гонитві за явкою

    Головне джерело для критики другого туру виборів мера – низька явка виборців.

    За підрахунками Центральної виборчої комісії у повторному голосуванні на виборах міських голів 15 листопада взяли участь всього 34,08% виборців. Явка на виборах мера в Києві взагалі склала 28,35% виборців.

    Низька явка на другий тур виборів робить сумнівною легітимність їх результатів, хоча голосування у два тури було покликане вирішити саме цю проблему.

    Такі показники виявилися рекордно низькими для України і надали можливість політикам заявити про безглуздість другого туру.

    Першим з цього приводу висловився голова ЦВК Михайло Охендовський. Глава Центрвиборчкому закликав депутатів проаналізувати доцільність збереження двотурової виборчої системи, у світлі того, що «на повторне голосування прийшло дуже мало виборців».

    Потім в подібному ж ключі висловилися і конкуруючі політичні партії – «Блок Петра Порошенка» і «Опозиційний блок». І якщо така реакція екс-регіоналів, що програли вибори, зрозуміла, то партії президента – ні.

    Опозиціонери, як і Охендовський, заявили, що низька явка на другий тур виборів робить сумнівною легітимність їх результатів, хоча голосування у два тури було покликане вирішити саме цю проблему.

    «Ідея проведення другого туру мерських виборів себе повністю дискредитувала. Автори цієї ідеї припускали, що мери, які не обрані більшістю голосів, не мають достатньої легітимності. Тому потрібен другий тур. Але, судячи з явки, у людей немає бажання голосувати вдруге», – вважає один з лідерів Оппоблоку Сергій Льовочкін.

    У БПП говорили про те ж, відзначаючи, що низька явка звела нанівець саму ідеологію другого туру, який повинен був дати місту мера, підтримуваного більше ніж 50% населення.

    Також серед претензій до другого туру – розтрата грошей на його організацію. На вибори 15 листопада через державний бюджет було виділено майже 27 мільйонів гривень. Критики впевнені, що в умовах напруженої соціально-економічної ситуації ці гроші можна було витратити ефективніше.

    Результат – головний показник

    Разом з тим, на всі претензії до другого туру виборів можна знайти контраргументи.

    Перш за все, голосування у другому турі продемонструвало справжню змагальність і конкурентність виборів. Завдяки йому стала можливою низка результатів, які раніше здавалися просто нереальними.

    Українці охочіше голосують за президента, або Верховну Раду, а потім звинувачують у брудних вулицях і поламаних ліфтах саме вище керівництво країни, а не представників місцевої влади.

    У Миколаєві перемогу здобув представник «Самопомочі» Олександр Сенкевич, що вийшов у другий тур виборів лише завдяки перевазі у 408 голосів над кандидатом, який посів третє місце. У першому турі Сенкевич відстав від представника Оппоблока, головного фаворита виборів, Ігоря Дятлова на 18 860 голосів, а в другому – виграв більш ніж на 15%.

    Ще більше відставання до другого туру подолав кандидат від «Самопомочі» у Кривому Розі Дніпропетровської області Юрій Милобог. Чинному меру Юрію Вілкулу в першому турі Милобог програв аж 67 тисяч голосів. За результатами другого туру Вілкул перемагає всього в 752 голоси, водночас «Самопоміч» заявляє про фальсифікації та добиватиметься перегляду результатів голосування.

    У Дніпропетровську в першому турі вибори з перевагою в 2% виграв кандидат від Оппоблока Олександр Вілкул. А за підсумками другого туру з більш істотною перевагою мером став представник партії «УКРОП» Борис Філатов.

    Тобто до другого туру розстановка сил у низці регіонів змінилася кардинальним чином, причому не за допомогою порушень і втручання в процес волевиявлення громадян, а в ході політичної конкуренції.

    Самі винні

    Що стосується низької явки, то тут претензії політичні сили повинні пред'являти, в першу чергу, самим собі. Адже донести до населення ідею двотурових виборів і мобілізувати свій електорат – це насамперед їх завдання. Крім того, у розчаруванні населення в інституті виборів та у його політичній апатії теж винні самі партії.

    Ставлення до місцевих виборів за залишковим принципом, відсутність сильних кандидатів, масові фальсифікації виборів у попередні роки, вплинули на скорочення явки. Додається до цього і розчарування в останніх політичних змінах, які так і не дали відчутного результату, хоча країна наближається вже до другої річниці Євромайдану.

    Загалом низька явка на місцевих виборах – тенденція як загальноєвропейська, так і окремо характерна для української політичної культури. Українці охочіше голосують за президента, або Верховну Раду, а потім звинувачують у брудних вулицях і поламаних ліфтах безпосередньо вище керівництво країни, а не представників місцевої влади, яких часто взагалі не знають.

    Водночас самі політики не поспішають змінювати цю тенденцію, так і не наповнивши кампанію на місцевих виборах реальними смислами та ідеями, а розповідаючи натомість про армію, комунальні тарифи та боротьбу з корупцією.

    Провал Опоблока

    Найбільш несподіваний сюрприз другого туру місцевих виборів – низький результат «Опозиційного блоку», що цілком можна назвати історичною подією.

    Відразу після закінчення голосування партія заявила про «впевнену перемогу» в п'яти містах, але насправді все виявилося по-іншому.

    Результати другого туру місцевих виборів свідчать про остаточне нівелювання так званого «пояса областей регіоналів», а також міфу про «Південний Схід», вигаданого ними ж.

    Вибори в Миколаєві та Дніпропетровську вже програно, у Кривому Розі ситуація неоднозначна. Виходить, що здобути перемогу колишнім регіоналам вдалося тільки в Павлограді Дніпропетровської області та Запоріжжі.

    Водночас, враховуючи, що головний інженер «Запоріжсталі», яка належить бізнесменові Рінату Ахметову, Володимир Буряк – переможець виборів у Запоріжжі – балотувався в мери як самовисуванець, то виходить, що «Опозиційний блок» не виграв вибори в жодному обласному центрі.

    А крім Запоріжжя серед голів великих південних і східних міст країни більше не залишилося навіть побічно пов'язаних з екс-регіоналами.

    Фактично результати другого туру місцевих виборів свідчать про остаточне нівелювання так званого «пояса областей регіоналів», а також міфу про «Південний Схід», який вигадано ними ж і який активно експлуатується Москвою.

    Тепер обласними центрами цієї частини України будуть керувати, зокрема, представники львівської партії, що ще два роки тому годі було й уявляти.

    Цілком імовірно, що провал на місцевих виборах призведе до ліквідації проекту «Опозиційний блок». Про те, що Рінат Ахметов і група Льовочкіна – Фірташа можуть розійтися по різних політсилах, говорять давно, тепер же триматися за бренд, який пішов на дно, тим більше немає сенсу.

    Для України, як держави, такий результат виборів на Півдні та Сході безумовно позитивний, адже відкриває дорогу в ці регіони партіям проукраїнського, демократичного толку, що посприяє внутрішній інтеграції країни.

    З іншого боку, у другому турі виборів виборцю найчастіше доводилося обирати меншу поміж двох бід. Якість і рівень вітчизняних політиків як і раніше залишають бажати кращого, а значить, цілком можливо, що наступного разу меншою бідою вважатимуть зовсім інших людей, у тому числі й тих, хто сьогодні опинився на узбіччі.

    Теги: захоплення юрій вілкул Льовочкін борис філатов БПП Опозиційний блок Самопоміч місцеві вибори партія "УКРОП" цвк Михайло Охендовський Олександр Вілкул другий тур виборів явка виборців володимир буряк запоріжсталь олександр сенкевич
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів