Договір про ненапад. Чому президент не зачіпатиме олігархів

    21 Червня, 2017 12:22
    Петро Порошенко побоюється обмежувати інтереси олігархів, оскільки занадто добре пам'ятає 2013-й і розуміє, чим для нього може закінчитися олігархічний бунт

    Деолігархізація – цей термін, введений президентом на позначення боротьби зі схемами з контролю над державними активами з боку найбагатших людей України, із завидною регулярністю продовжує звучати в його виступах.

    Порошенко не раз обіцяв приструнити товстосумів і зруйнувати монополії в ключових секторах економіки – електроенергетиці, вугільній галузі, газовій сфері.

    У реальності все відбувається з точністю до навпаки: монополії перерозподіляють між основними гравцями на користь людей з оточення президента або тих, хто може бути йому корисний.

    Але олігархи, навіть втративши частини своїх активів і безпосереднього впливу на держпідприємства, продовжують заробляти шалені гроші. Просто тому, що у відстоюванні фінансових інтересів свого оточення Порошенко не доводить ситуацію до крайньої межі, залишаючи найбагатшим людям країни місце для маневру і можливість далі отримувати мільярди.

    Справа в тому, що президент дуже добре пам'ятає, як наростало невдоволення і роздратування олігархів політикою Януковича, коли «Сім'я» почала концентрувати всі фінансові потоки країни у своїх руках, не церемонячись ні з ким і не враховуючи нічиїх інтересів.

    Пік цього невдоволення і роздратування припав на осінь 2013 року і дивним чином збігся з початком акцій протесту проти режиму Януковича на Майдані Незалежності в Києві, що закінчилися зміною влади.

    Порошенко зараз знаходиться у схожій ситуації. Саме тому Рінат Ахметов без проблем заробляє 10 млрд грн на формулі Роттердам+, з Ігоря Коломойського списують борг 150 млрд грн, не висуваючи жодних претензій, під Віктора Медведчука зачищають ринок скрапленого газу, а Дмитро Фірташ отримує надприбутки на ринку добрив, тому що уряд ретельно захищає його монополію.

    Головна проблема тільки в тому, що апетити оточення Порошенка ростуть, і ніхто не береться прогнозувати, скільки ще залишилося часу до того моменту, коли вони почнуть відхоплювати найбільш ласі шматки збудованих олігархами імперій. А ті, своєю чергою, підуть у контрнаступ, як це було всього п'ять років тому, коли ніщо не вказувало на ймовірність бійні на Інститутській.

    Жорстка реакція

    Станом на початок 2012 року Адміністрація Януковича та всі, хто входив у так звану «Сім'ю», мирно уживалися з найбагатшими людьми України. Від можливих конфліктів утримувала система домовленостей – що кому можна і що кому належить. Все було чітко, «по понятіям».

    Але вже до кінця року «Сім'я» отримала всю повноту влади в країні й активно почала перерозподіляти ресурси і фінансові потоки, замикаючи все на собі.

    «Деолігархізація» йде за рахунок інших олігархів, але на користь ділових інтересів олігарха-президента.

    Старший син президента Олександр Янукович фактично контролював МВС, Міндоходів, Міністерство природних ресурсів і Нацбанк. А в якості основних цілей «Сім'ї» називали активи Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа, Ігоря Коломойського та Петра Порошенка.

    Саме тоді олігархи стрепенулися – вони почали втрачати гроші, з'явилися побоювання за збереження нажитого майна і капіталів. В кінці 2012-го в ЗМІ просочилася інформація про те, що найбагатші люди країни зустрілися, щоб обговорити подальші дії в нових умовах підвищеного апетиту влади.

    Тоді ж глава «Братства» Дмитро Корчинський, чию діяльність пов'язують з роботою спецслужб, озвучив думку, що реальною опозицією Януковичу стануть далеко не Турчинов з Яценюком, а Фірташ з Ахметовим та інші олігархи, яким правління Януковича стало економічно невигідним.

    Попри те, не звертаючи уваги на тривожні для себе знаки у вигляді явного невдоволення багатіїв, «Сім'я» самозабутньо продовжувала збивати капітал.

    Піком вибивання грошей з найбагатших людей країни став так званий «список Клименка» – наказ міністра доходів і зборів про перевірку понад 37 тисяч підприємств, які, на його думку, не доплатили мільярди податків.

    Усі ці підприємства були пов'язані з Ахметовим, Фірташем і Коломойським. І жодна компанія з цього списку не входила до сфери інтересів Олександра Януковича, який стрімко багатшав. Олігархи були незадоволені президентом. Дуже незадоволені.

    Крайньої межі це невдоволення досягло в той момент, коли стало зрозуміло, що АП взяла курс на російський Митний союз. А це неминуче вело до зіткнення з російським великим бізнесом, за яким стояла ФСБ та Кремль. І перспектив для себе в цьому протистоянні українські олігархи не бачили.

    Перед ними замаячила примара бандитських бізнес-розборок і усунення конкурентів зразка 90-х з десятками розстріляних бізнесменів найвищого рівня.

    Тут терпіння українських товстосумів лопнуло, а одночасно з цим 21 листопада 2013 року в Києві почалися акції протесту проти політики Януковича. Уже в розпал протистояння на Майдані в січні екс-регіонал Тарас Чорновіл прямо заявив, що в країні стався бунт олігархів.

    Через три роки ситуація повторюється: оточення нового президента поширює свій контроль над все більшою кількістю активів.

    Оголосивши курс на деолігархізацію, Банкова ініціювала процес негласних домовленостей з власниками великого бізнесу.

     «Деолігархізація» йде за рахунок інших олігархів, але на користь ділових інтересів олігарха-президента», – так в інтерв'ю «Радіо Свобода» охарактеризував процеси, що відбуваються в Україні, один зі співредакторів доповіді Ukraine Reform Monitor Балаж Ярабік.

    На думку експерта, ключові посади в країні безпосередньо або опосередковано контролюють люди з найближчого оточення президента, які заробляють статки за рахунок домовленостей з владою і доступу до державних ресурсів.

    Олігархи такою розстановкою сил незадоволені, пропорційно з цим зростає і невдоволення українців щодо політики президента. І перше тривожне для себе попередження Порошенко вже отримав.

    Прозорий натяк

    1 серпня 2015 року в київському готелі Hyatt зібралися найбагатші люди країни, аби обговорити ситуацію, що складається в Україні. Приблизно так само, як вони це робили в 2012-му за президента Януковича в умовах зростання апетитів «Сім'ї».

    Ніхто з фігурантів тієї зустрічі не коментував її, втім, як і прямо не підтверджував, що така зустріч відбулася. Однак нардеп Сергій Лещенко стверджував, що олігархи все ж зустрічалися.

    Очевидно, що таку ж інформацію отримала й Адміністрація Порошенка. А він, як ніхто інший, знає, чим закінчуються такі посиденьки олігархів, і цей сигнал для нього був занадто тривожним. Принаймні, всі наступні дії президента вказують на те, що натяк він зрозумів.

    Ахметов заробив мільярди гривень на формулі Роттердам+ з відома і згоди Порошенка.

    Без упину нагадуючи, що країна взяла курс на деолігархізацію, Банкова ініціювала процес негласних домовленостей з власниками великого бізнесу.

    Уже в квітні 2016-го Сергій Лещенко поділився інформацією про те, що Порошенко і його оточення, а також Яценюк про щось активно домовляються з Ахметовим і Коломойським. Пізніше сам Коломойський, не вдаючись у подробиці, непрямо підтверджував, що якісь домовленості з президентом у нього були.

    Достовірно ніхто не знав, про що домовлялися влада і олігархи. На той момент Лещенко припустив, що в обмін на лояльність і гарантії ненападу з обох сторін, Коломойському пропонують реструктуризацію фінансових зобов'язань по «Приватбанку», а Ахметову – преференції в енергетичному бізнесі у вигляді підвищення цін на вугілля.

    Через рік ця гіпотеза повністю підтвердилася. Коломойський за допомогою держави успішно позбувся боргу в 150 млрд гривень, необхідності докапіталізації «Приватбанку» ще на 38 мільярдів і, як підозрюють, вивів з України сотні мільйонів доларів.

    При цьому жодних претензій з боку правоохоронних органів чи розслідування виведення капіталів за кордон немає.

    Своєю чергою, Ахметов заробив мільярди гривень на формулі Роттердам+. Причому, за словами Лещенка, з відома та згоди Порошенка.

    «Президент погодився на цю схему в обмін на 25% додаткового заробітку, що осідав у кишенях олігарха. Крім того, схема Роттердам+ дозволяла озолотитися і «смотрящим» Порошенка, які до початку блокади поставляли вугілля на державне «Центренерго» з контрольованих сепаратистами територій», – заявив нардеп.

    А з урахуванням того, що контрольований президентом державний регулятор встановив надвисокий тариф на енергію у розмірі понад 2 гривні за кіловат-годину, Ахметов почав заробляти більше, ніж за Януковича.

    Для українців результат домовленостей влади і бізнесу обернувся зростанням цін та урізанням соціальної допомоги.

    Втім, Порошенко не обійшов своєю увагою й інших заможних і впливових людей. Наприклад, компанії Дмитра Фірташа, що поставляє азотисті добрива, надали монополію (яка ретельно оберігається урядом) шляхом введення антидемпінгових мит на дешеві імпортні добрива. Таким чином Фірташу забезпечили додатковий дохід у розмірі 4 млрд гривень на рік.

    Крім того, за облгазами та їхніми дочірніми підприємствами, що належать олігархові, зберігається монополія на доставку палива і його продаж населенню, хоча відповідно до Закону «Про ринок природного газу» газові мережі та підприємства-постачальники палива не можуть перебувати в одних руках.

    Схожа ситуація і з забезпеченням монопольного становища компаній-постачальників скрапленого газу, пов'язаних з Віктором Медведчуком. Завдяки тому, що підконтрольна президенту СБУ блокувала роботу великих імпортерів цього палива, структури Медведчука всього за кілька місяців наростили свою частку на ринку з менше ніж 1% до 25%. І ця частка продовжує збільшуватися завдяки тому, що їм продовжують «розчищати шлях».

    Підсумком таких дій Адміністрації Порошенка стало щось на кшталт рівноваги між зростаючими бізнес-апетитами оточення президента і пропорційно зростаючим рівнем роздратування олігархів.

    А от для українців результат таких домовленостей влади та бізнесу обернувся зростанням цін на всі категорії товарів і послуг, а також урізанням соціальної допомоги.

    «Оголошена навесні 2015 деолігархізація закінчилася змовою з членами клубу, а боротьба з кланами – створенням власного, президентського, – констатує Лещенко, підбиваючи підсумок третьої річниці Порошенка у кріслі президента.

    І поки немає передумов вважати, що ситуація в найближчій перспективі зміниться. Занадто великим є страх Порошенка втратити все і перетворитися на екс-президента-втікача, як це сталося з його попередником, якщо олігархи будуть невдоволені його президентством.

    Тому вони й надалі залишатимуться вищим недоторканним класом, попри всі палкі промови Порошенка.

    Теги : Коломойський Порошенко Рінат Ахметов Фірташ Адміністрація Президента Приватбанк Янукович Арсеній Яценюк сергій лещенко Олександр Турчинов Олександр Янукович Медведчук корчинський Деолігархізація
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів