Дні несвятого Валентина

    17 Червня, 2015 11:44
    Ситуація навколо голови СБУ Валентина Наливайченка переконливо свідчить, що в Україні коротка пам’ять про політиків та їхні «історії успіху», а квотний принцип спроможний завдати реальної шкоди усій владній вертикалі

    Голова спецслужби фактично виступив проти президента. У демократичних країнах подібне також буває, хоча перед цим чиновник зазвичай йде у відставку. Валентин Наливайченко, швидше за все, у відставку піде, проте хоче зробити це максимально ефектно. 

    Кар’єра Валентина Олександровича в якості очільника СБУ розпочалась ще у 2006 році. Злі язики кажуть, що дипломата перевели до Служби безпеки не лише за диплом інституту імені Андронова за плечима, але й завдяки протекції Катерини Ющенко, яка могла вирішити кадрові питання легко. Два з лишком роки Наливайченко був в.о. голови СБУ (його не затверджувала Верховна Рада), за той час встиг відзначитися відкриттям архівів спецслужб, забороною ФСБ здійснювати контррозвідувальні заходи в місцях базування Чорноморського флоту РФ на українській території та втратою гаманця. Його навесні 2008-го у голови спецслужби поцупили у фітнес-центрі готелю Hyatt у Києві. Тоді це сприймалося як прояв демократії. 

    Після приходу до влади Януковича Валентин Наливайченко спробував створити самостійний проект «Оновлення країни», обговорювалося його балотування до Верховної Ради по мажоритарному округу десь на Заході України. Перспективний політик встиг побути головою політради партії «Наша Україна», проте у 2012-му їхній політичний шлюб завершився розлученням. У серпні того ж року Наливайченко доволі несподівано приєднався до партії «УДАР», у якій став третім номером партійного списку на парламентських виборах. Не поділяючи конспірологічних версій про суцільний вплив Дмитра Фірташа на партію «УДАР», зауважу цікаве загострення ситуації у трикутнику Порошенко – Фірташ – Наливайченко. Окремі конспірологи нагадують, що Дмитро Ярош був минулого скликання помічником Наливайченка на громадських засадах. 

    Саме завдяки партійній квоті політичної сили Віталія Кличка Наливайченко очолив СБУ після втечі Віктора Януковича. Варто зауважити, що до останнього часу українські спецслужби не надто привертали до себе увагу, зокрема, не поспішаючи демонструвати захоплених російських шпигунів. У їхній обмеженій активності є об’єктивні та  суб’єктивні причини, проте у середині червня медіа-активність голови Служби серйозно виросла. Він доповів про найбільший вантаж героїну в історії країни, затриманий підлеглими, звільнив усіх керівників антикорупційного напряму в СБУ, запропонувавши набирати їм зміну через відкритий конкурс, виступив з ініціативою затримувати позбавлених недоторканості парламентаріїв просто в сесійному залі парламенту та зробив ще низку гучних заяв. 

    Такий спалах активності переконливо свідчить про наступне: розмова з президентом про потенційну відставку відбулася, і Валентин Олександрович вирішив використати ситуацію у власних інтересах. Він зайняв позиційну оборону та намагатиметься утримувати позиції якомога довше, користуючись кволістю коаліції.  Проте його звільнення – питання, що стало  для Порошенка принциповим, тому той докладе максимум зусиль для катапультування голови СБУ. Точкою приземлення, швидше за все, стане велика політика, і навряд чи це буде партія «УДАР». Паралельно Україна дізналася, що гучних антикорупційних заяв достатньо для отримання прайм-тайму в ефірах провідних каналів, та переконалася, що на владному Олімпі немає стабільності, а відставка голови СБУ стане лакмусовим папірцем лояльності главі держави з боку різних політиків та представників впливових ФПГ. Не менш цікавим лишається і питання ефективності політичного партнерства Порошенка та Кличка, у якому Наливайченко став каменем спотикання. 

    Теги: СБУ Фірташ Янукович Валентин Наливайченко Віталій Кличко Петро Порошенко
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів