Державне фінансування партій. Спроба боротьби з корупцією в політиці

    15 Жовтня, 2015 16:47
    Верховна Рада ввела державне фінансування партій і посилила їх звітність. Прийняття закону зустріли позитивно, але як він буде працювати і чи запрацює взагалі, не береться сказати ніхто

    «Історичний закон», «кінець епохи олігархічних партій», «як введення технології 3G або винахід електромобілів», «скальпель для вирізування серцевини політичної корупції» – це далеко не повний перелік епітетів і метафор, якими політики та експерти характеризували ухвалений Верховною Радою закон №2123-а. Називається він досить абстрактно – «Про запобігання та протидію політичній корупції», а фактично стосується фінансування політичних партій.

    У тому чи іншому вигляді подібний закон існує практично у всіх країнах Європи. Його прийняття було однією з вимог ГРЕКО – міжнародної організації по боротьбі з корупцією. Наполягав на ухваленні закону і Європейський союз в рамках лібералізації візового режиму.

    За роки незалежності в Україні сформувалася політична система з повною партійною вакханалією. У країні офіційно зареєстровано 290 політичних партій, абсолютна більшість яких існують тільки в реєстрі Мін'юсту. Партії продаються і купуються, перейменовуються по кілька разів, повністю змінюють програми і гасла. Низька політична культура населення, його бідність і політична нерозбірливість призводять до того, що за рахунок серйозних фінансових вливань перед виборами можна з нуля «розкрутити» будь-який політичний проект. На практиці це доведено партіями «Народний фронт», «Україна – вперед!», свіжим прикладом «Руху за реформи» та інших нових проектів. З п'яти партій, які пройшли в нинішнє скликання Верховної Ради, тільки одна – «Батьківщина» має тривалу стабільну історію і повноцінну організаційну структуру на місцях.

    За таких умов жодного контролю за фінансуванням партій бути не могло. У спонсори партії могли вписувати кого-завгодно, з будь-якими сумами пожертвувань.

    Новий закон повністю регулює зазначену сферу. Прихильники його прийняття пафосно заявляють, що він дозволить позбавити партії від олігархів, що жонглюють політпроектами у своїх інтересах. Що змусить політиків припинити брати гроші у людей, які їх утримували роками, уявити складно. Один із авторів закону, нардеп Сергій Лещенко визнає, що в українських реаліях він поки звучить наївно, але за кілька років разом з «ментальним переломом у суспільстві» запрацює на повну.

    Тюрма за махінації з фінансами

    Обговорюючи закон №2123-а, всі концентруються на державному фінансуванні партій. Однак насамперед слід звернути увагу на умови надання цього фінансування.

    Верхня межа внеску від громадянина не повинна перевищувати на рік 400 мінімальних зарплат (551,2 тисячі гривень), а від юридичної особи – 800 мінімальних зарплат (1,1 мільйон гривень на рік).

    Законом вводиться жорстка система фінансової звітності партій. За порушення порядку або строків подання фінансової звітності, порушення порядку надання або одержання партійного внеску запроваджується адміністративна відповідальність. За подання завідомо недостовірних відомостей у фінзвіті партії, умисне здійснення внеску на підтримку партії особою, яка не має на те права, – кримінальна відповідальність. Причому стосується вона, як фізичних, так і юридичних осіб.

    Алла Волошина, старший аналітик Transparency International Україна, один з авторів закону, пояснила UA1, що в законі про протидію політичній корупції вводиться квазікримінальна відповідальність юридичних осіб.

    «Це означає, що за умови недотримання партією фінансової дисципліни буде застосовуватися конфіскація всього майна партії, притягнення до кримінальної відповідальності представників партії, які здійснювали корупційні дії на її користь, як юридичної особи. Там дуже серйозні санкції, аж до закриття юридичної особи, в даному випадку партії», – зазначила вона.

    Для отримання державного фінансування партії доведеться щокварталу подавати фінансові звіти. Причому законом вводиться повне розкриття інформації про майно, доходи, витрати і зобов'язання партій. Тепер публікувати доведеться не лише імена донорів, але й адреси їх реєстрації та ідентифікаційні коди.

    Крім того, партії зобов'язані будуть проводити щорічний внутрішній і зовнішній аудит. Окремо регламентується фінансова звітність під час передвиборчої кампанії. У цей період партія здає звіт двічі: в середині кампанії і в кінці, а стежить за ним, крім Національного агентства по боротьбі з корупцією, ще й ЦВК.

    На Нацагентство взагалі покладено основні функції з контролю за фінансовою діяльністю політичних партій. За словами Волошиної, вимоги до фінансових звітів, їх форми та змісту теж формуватиме Нацагентство. Воно ж буде приймати рішення про відмову партії у державному фінансуванні та звертатися до суду у разі виявлення порушень у фіндіяльності партій.

    Проблема в тому, що Нацагентство ще не розпочало свою роботу, але Волошина очікує, що в кінці жовтня – початку листопада цього року воно все-таки запрацює.

    Кому і скільки заплатять?

    Державне фінансування партій буде здійснюватися за двома напрямками – відшкодування витрат на передвиборчу кампанію і забезпечення статутної діяльності.

    На першу категорію коштів зможуть претендувати тільки ті партії, які пройдуть до парламенту вже на наступних виборах. Причому витрати на кампанію їм відшкодують, не перевищуючи рамок, установлених бюджетом.

    Значна частина депутатів до нових виборів від держави взагалі грошей не отримає. То чому б їм тоді не звернутися до старих, перевірених спонсорів?

    Щорічні кошти для забезпечення діяльності партій почнуть виплачувати з липня 2016 року. Причому за умовами закону до нових виборів їх отримають лише партії, які зараз знаходяться в парламенті, а вже після нових виборів гроші будуть отримувати всі партії, що подолали 2%-й бар'єр.

    Розмір фінансування всіх партій з бюджету щорічно визначатиметься за формулою: 0,02% мінімальної зарплати, помноженої на кількість осіб, які взяли участь в останніх виборах. У нашому випадку, враховуючи явку 2014 року, це 442 мільйони гривень, які розподілять пропорційно до результатів виборів-2014 між партіями, що набрали 5%. За підрахунками ця сума становить приблизно 80 копійок на місяць з кожного громадянина України, тобто 12 гривень на рік. Ось така плата за нібито незалежність партій.

    Але не будемо забувати, що отримають ці гроші партії лише в разі повного виконання умов фінансової звітності.

    Також законом встановлено, що верхня межа внеску на користь партії від громадянина не повинна перевищувати на рік 400 мінімальних зарплат – 551,2 тисячі гривень, а від юридичної особи – 800 мінімальних зарплат, що відповідає 1,1 мільйону гривень на рік. У разі перевищення допустимих норм фінансування на партію накладається штраф у двократному розмірі від перерахованої суми.

    Забороняються внески партіям від державних і комунальних підприємств, іноземців, іноземних юросіб і держав.

    Анна Волошина відзначає, що відповідно до закону, партія може й добровільно відмовитися від отримання державних грошей, після того, як вона пройшла всі процедури фінансової звітності.

    «Але це буде серйозним маркером, сигналом для виборців – не голосувати за таку партію. Після розкриття фінансової інформації виборець буде розуміти, кому належить ця партія, хто її купив», – вважає експерт.

    Проблеми закону

    Критики закону стверджують, що він може сприяти консервації політичної системи та протидії опозиції, яку можна буде навмисне позбавити фінансування, використовуючи адмінресурс і прискіпавшись до звітності.

    Волошина вважає, що фінансова підтримка партій, які наберуть 2% голосів виборців на наступних виборах, але не потраплять до парламенту, створює гарні умови для політичної ротації та зміни політсил у стінах парламенту.

    З іншого боку, Ольга Айвазовська, координатор виборчих і політичних програм громадянської мережі "Опора", у коментарі UA1 зазначила, що консервація, в гарному розумінні цього слова, навпаки була б корисною для української політичної системи, в якій політпроекти змінюються з калейдоскопічною швидкістю.

    Закон про держфінансування партій був прийнятий ще за часів Леоніда Кучми, проте так і не запрацював, тому що в річному бюджеті не знаходилося на нього грошей.

    Разом з тим, схема фінансування партій, сформована новим законом, діє виключно в рамках пропорційної виборчої системи, якої в Україні поки немає. І незрозуміло, як кошти будуть розподілятися в нинішній Раді, яка наполовину складається з мажоритарників. Виходить, що значна частина депутатів до нових виборів від держави взагалі грошей не отримає. І чому їм тоді не звернутися до старих, перевірених спонсорів?

    А ті партії, які наберуть 2%-й рейтинг, – чи не будуть вони вже профінансовані олігархами для отримання такого рейтингу?

    І взагалі, а чи хочуть нинішні політичні сили стати самостійними? Ті, що вже пройшли в Раду, – сумніваюся.

    Чи буде це працювати?

    Анна Волошина визнає, що з власної доброї волі й ініціативи партії не захочуть одразу слідувати фінансовій дисципліні, якої від них вимагає закон.

    «Водночас є громадські організації та журналісти, які будуть дуже ретельно стежити за тим, щоб закон виконувався. В Україні завжди є проблеми з імплементацією законодавства, особливо антикорупційного. Але тільки підвищена увага з боку суспільства допоможе вийти на бажаний результат», – зазначає вона.

    Ольга Айвазовська згодна, що введення державного фінансування – це, в цілому, позитивна практика, і лише за його наявності можна забезпечити прозорість роботи самих партій.

    Разом з тим експерт нагадала, що практика введення держфінансування партій на рівні законодавства в Україні вже мала місце. Відповідний закон було прийнято за часів Леоніда Кучми, але він так і не запрацював, оскільки в річному бюджеті не знаходилося на нього грошей.

    Зараз ситуація з бюджетом ще складніша, і зайвих 442 мільйонів гривень у ньому явно немає.

    «Питання в тому, як саме в Україні це буде реалізовуватися, наскільки ефективно інституція, яка повинна забезпечувати контроль, у тому числі й за звітністю, аналізуватиме ці матеріали. І наскільки самі партії зацікавлені в тому, щоб отримувати бюджетні кошти, які, звичайно, будуть в рази меншими, ніж фінансування, яке вони можуть отримувати сьогодні без будь-яких звітів», – констатує Айвазовська.

    Ідея закону правильна, і реформування даної сфери з чогось починати потрібно. Однак нововведення зможуть працювати виключно за умови, що запрацює вся антикорупційна система в державі. А якщо поки корупцію не було переможено на жодному рівні, в жодній сфері життя українців, то, природно, що з прийняттям одного лиш закону не зникне вона і в політиці.

    Теги: корупція Верховна Рада Леонід Кучма вибори Національне антикорупційне бюро антикорупційна стратегія Transparency International цвк фінансування партій закон №2123-а
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів