Чому в Україні нічого не змінюється. Американський погляд

    29 Вересня, 2015 17:26
    Про брудні гроші в політиці, еволюцію українських бюрократів, правильну блокаду Криму та про те, чому грузинський досвід реформ не підходить Україні

    Розстріли бюрократів, закони, які прийнято, але які не працюють, технології розвалу держави – ці питання UA1 обговорив з одним із найкращих українських економістів за версією Forbes, професором економіки Пітсбургського університету (США) Тимофієм Миловановим.

    Професор не надто частий гість у нашій країні, але періодично прилітає взяти участь у телевізійних політичних і економічних ток-шоу.

    Якраз у перерві між ними ми й поспілкувалися, отримавши своєрідний погляд зі сторони на хід реформ в Україні, на «зраду» і «перемогу» в українській політиці, а також на шляхи розвитку нашого суспільства, що вже намітилися.

    Вже не лише українців, а й чиновників з ЄС починають дратувати темпи проведення реформ в Україні. Все повільно, неефективно, інертно. Що з нами не так?

    Основна причина інертності в тому, що всі політсили – «сірі»: є гроші, але немає легалізованого процесу політичного фінансування. Політична боротьба – це питання фінансове, і якщо сьогодні більше грошей у вас, то ви виграєте.

    Наприклад, прийде людина, скаже: ось вам валіза грошей, щоб ви йшли і стали мером. Просто тому, що ви побудуєте гарні будинки, відновите музей і т.д.

    Вам ці гроші потрібні у будь-якому разі, щоб виграти. Просто хоча б для того, аби заплатити людям в агітаційних наметах. Але ці гроші не будуть чистими, адже ви за них будете щось зобов'язані.

    А спроби все списати на саботаж?

    Українські бюрократи пройшли 90-і роки, пройшли «Україна без Кучми», пройшли перший Майдан, Врадіївку, другий Майдан. Вони вже знають, як сховатися, де відсидітися, де саботувати. А де під егідою реформ провести якийсь лобістський проект або навпаки – дискредитувати нормальний закон.

    Російська опозиція була роз'єднана у такий же спосіб – вони між собою пересварилися і фокусувалися на різних речах.

    Варто розуміти, що є дуже багато чиновників, які не повинні були допустити тітушок, стрілянини на Майдані. У кращому разі вони відмовчалися, коли повинні були щось зробити, – їм було страшно. Але вони не пішли у відставку і вже точно не сприйняли нових цінностей.

    Ці хлопці – вороги, і вони реально є. Це стара номенклатура, це люди, у яких є особистий інтерес.

    Я живу в Штатах і раніше не вірив у це. Але за ті кілька ефірів, у яких я брав участь в Україні, я побачив людей, що свідомо руйнують державність.

    І ми їх не можемо взяти і розстріляти – це нічого не вирішить. Нам потрібно зібратися, йти вперед і не допускати сварок між собою. Так, у нас різні точки зору. Так, ми не готові, ми наївні, говоримо дурниці. Це все треба розуміти і рухатися вперед.

    Тому що їх мета – аби ми не рухалися, а лаялися між собою або з ними про порожні базарні речі. У цьому небезпека.

    І як її уникнути?

    Не сваритися, не відволікатися і постійно намагатися думати глибше. Тому що російська опозиція була роз'єднана у такий же спосіб – вони між собою пересварилися і фокусувалися на різних речах.

    Нам потрібно вибирати одну тему і всім разом навалюватися на неї. Судова реформа? Всі навалилися, вийшли одним фронтом, зробили її за півроку і зайнялися чимось іншим.

    Але найчастіше прийняті закони просто не працюють ...

    Закон – це папірець, його хтось має захищати. Якщо його не виконують, хтось повинен підскакувати і починати кричати з піною біля рота, і якщо необхідно, то виходити на вулиці або подавати в суди. Питання в тому, хто захищає ці закони.

    На політиків тиснуть спонсори і якісь сьогоднішні виклики внутрішньої та зовнішньої політики, а не виборці.

    І хто цим має займатися?

    Насамперед, політичні лідери та соціально активні люди. І поки суспільство на рівні активних, небайдужих людей не розумітиме ці закони і що саме вони захищають, закони працювати не будуть.

    І потрібно враховувати, що все відбувається на тлі того, що у нас побоюються диктатури, у нас є корупція і слабка політична воля, оскільки не побудовано політичний процес.

    Враження якраз таке, що все навколо – це суцільний політичний процес...

    Ні, люди не розуміють ідеології. У нас немає чітких ідеологічних партій, і вони не тиснуть на політиків. Відповідно, на політиків тиснуть спонсори і якісь сьогоднішні виклики внутрішньої та зовнішньої політики, а не виборці.

    Але з часом, я сподіваюся, активісти, які сьогодні обговорюють закони, перетворяться на політиків. За кожним піде двадцять, тридцять тисяч чоловік. Таких груп повинні бути тисячі. І коли всі вони скажуть, що щось погано, тоді народ відреагує. І цей процес почався. Чи дійде він до кінця і скільки це займе часу, ніхто не знає. Але щодня за це потрібно боротися.

    Добре, чому тоді в Грузії все було так швидко, а в Україні так повільно?

    Тут дві причини. Перша – у них було більш слабке громадянське суспільство і, відповідно, з ним не так треба було рахуватися. Президент міг прийти і продавити все. Саакашвілі, Бендукідзе (Каха Бендукідзе, один з головних ідеологів грузинських реформ – Ред.) – вони все вирішили і зробили.

    А в Україні величезний пласт освічених людей з кардинально протилежними точками зору. Вони всі патріоти, хороші люди, але у них різні погляди на речі. Через це є конфлікти, через це все складніше.

    Поки ти не доб'єшся зброї, адекватних податків або чогось ще, добре не буде.

    Але це закономірно: більш розвинуте суспільство призводить до того, що зміни можна робити тільки повільніше. В Україні не проходить диктатура – це занадто велика і занадто освічена країна.

    Друга причина – у нас величезна кількість бюрократії. Я можу судити з моїх розмов з людьми, які робили грузинські реформи. Там не було стійкої багатотисячної номенклатури по всій країні, яка протягом поколінь тримала все у своїх руках.

    Там були якісь люди, вони брали гроші, але їх пхнули, і вони пішли. А у нас бюрократична система еволюціонувала точно так само, як і громадянське суспільство.

    І виходу немає?

    У нас суспільство ієрархічне, воно звикло дивитися вгору: прийшов Ющенко – все добре. Майдан зняв Януковича – все добре. Але зараз люди почали розуміти, що все добре не буває. Що поки ти не доб'єшся зброї, адекватних податків або чогось ще, добре не буде.

    Ми маємо відійти від цього фейсбучного підходу «зрада-перемога» і прийти до більш врівноваженого аналізу.

    Якщо люди незадоволені, вони повинні консолідуватися навколо конкретних питань – децентралізації, податків, експорту, ліцензування, блокади, чого завгодно. Навколо питань, а не особистостей. Приміром, вирішуємо – давайте робити блокаду Криму...

    І це вирішить кримську проблему?

    Питання піднімають кримські татари. Давайте подивимося, чому вони його піднімають. Звичайно, є патріотичні почуття, але вони привертають увагу до того, що їх було покинуто. Їх там садять у тюрми, і у них безвихідна ситуація.

    Вони не мають політично сильної групи представити себе (в українському парламенті – Ред.), їхні партії не підтримуються у парламенті. Тому вони пішли шляхом фізичної блокади. Але це і є демократія – вони ж не стріляють.

    Значить, шлях вибрано вірний?

    Давайте подивимося, хто туди возить продукти. Якщо це в основному фермери, то ми вбиваємо дрібний бізнес. Треба зрозуміти, скільки ми вбиваємо, і чи варта блокада того.

    Потрібно їхати на Херсонську митницю, аналізувати, які потоки йдуть до Криму, скільки нам коштує блокада і яке відбудеться заміщення товарів з Росії.

    Наприклад, в ході блокади Росія плюне, збільшить свої витрати на доставку товарів на 10 млн доларів, але весь їх бізнес почне торгувати з Кримом. А ми втратимо 300 млн доларів прибутку. Це вже може бути погано, і тоді потрібно шукати інші шляхи – енергетичну або водну блокаду.

    І знову будуть говорити про зраду...

    Ми маємо відійти від цього фейсбучного підходу «зрада-перемога» і прийти до більш врівноваженого аналізу. У нас починається проростання справжнього демократичного процесу. Але потрібно не кричати, що всі погані, а вирішувати, що ми будуємо.

    Теги: Росія реформи США корупція Грузія Саакашвілі ЄС бюрократія Громадянська блокада Криму
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів