Частина цілого. Роль України в глобальних технологічних ланцюжках

    12 Жовтня, 2015 14:59
    У нашої держави є всі можливості інтегруватися в технологічні ланцюжки великих міжнародних компаній, необхідно лиш побороти корупцію

    Наприкінці вересня японська корпорація Фуджікура оголосила про наміри відкрити нову фабрику з виробництва компонентів для автомобілів у Яворівському районі Львівської області. Як повідомили в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, тільки перший етап інвестицій компанії передбачає капіталовкладення в обсязі 6 млн євро і створення близько 300 нових робочих місць.

    Виробництво почнеться на території площею 11,6 тисяч квадратних метрів, а протягом наступних трьох років підприємство повинно розширитися і працевлаштувати понад 3 тисяч чоловік. Очікується, що до кінця 2016 року товарообіг підприємства досягне 40 млн євро, а в 2017 складе 70 млн євро.

    «Якщо ж бізнес буде добре розвиватися, ми розширимо наші виробничі потужності», – заявив Ічіро Камада, виконавчий директор Фуджікура Аутомоутів Європа.

    Ланки ланцюга

    Відзначимо, що Фуджікура – не єдина міжнародна корпорація, яка відкриває своє підприємство з виробництва комплектуючих в Україні. Вже багато років на території нашої країни працюють заводи, що обслуговують найбільші автомобільні концерни.

    Автомобілі виробляти в Україні невигідно, оскільки за умови експорту в країни ЄС вони будуть неконкурентоспроможними за ціною.

    Наприклад, за даними Car Diagram, державне виробниче об'єднання «Карпати» в Івано-Франківську виробляє проводку для автомобілів Porsche, Mercedes, Volkswagen, Skoda. «Тайко Електронікс Юкрейн Лімітед» (дочірнє підприємство міжнародного виробника електроніки TE Connectivity) – проводку та конектори для BMW, Opel, Mercedes, Skoda і Fiat. У Львівській області на підприємстві «БадерУкраіна» шиють шкіряні чохли для преміальних автомобілів групи Volkswagen (наприклад, Audi). Різну електроніку та кабелі виробляють у Київській («Костал-Україна») та Закарпатській («ВЕТ Автомотив Україна», «Точприлад») областях, а також у Тернополі, Чернівцях («Сумітомо Електрик Борднетце Україна», SEWS Україна) та Луцьку («Кромберг енд Шуберт Україна»).

    А ось єдине підприємство, яке постачає саме запчастини для світового автопрому – «Бош Україна», розташоване у Львівській області. Правда, тут займаються не виробництвом нових, а відновленням старих стартерів. Однак це не робить продукцію заводу менш значущою.

    «Виробництво запчастин в Україні вигідно як виробникам, так і українцям, адже в цій сфері високий рівень ручної праці, а значить і кількість робочих місць можна створити достатню. Крім того, там порівняно високі зарплати, але нижчі, ніж у Європі. Капіталісти ж не дурні. Вони не хочуть платити німецькому робітникові 3 тисячі євро, якщо українцю можна заплатити 300 доларів», – міркує Олег Назаренко, генеральний директор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів (ВААІД).

    Крім того, комплектуючі, що експортуються з України, не обкладаються митами, на відміну від автомобілів.

    «Тому автомобілі виробляти в Україні і невигідно, оскільки за умови експорту в країни ЄС вони будуть неконкурентоспроможними за ціною», – пояснює Назаренко.

    Сьогодні 80-85% товарів швейної продукції та 30% взуття виробляється в Україні за давальницькою схемою.

    Подібна ситуація, за словами експертів, складається у швейній промисловості: європейські компанії вже давно відшивають в Україні свої колекції.

    Приміром, костюми для відомої компанії Hugo Boss, на яку працюють десятки тисяч людей по всій планеті, шиють Бердичівська швейна фабрика і вінницька Володарка, а раніше для бренду трудилися київські фабрики «Дана» та «Юність». Крім того, вміння українських кравців вже оцінили британські компанії New Look, Marks&Spencer, Next, Laura Ashley і Top Shop, іспанська Zara, нідерландська Mexx, німецька Triumph, американська BCBG, заснована в США і вже міжнародна на сьогодні Esprit, а також безліч інших світових брендів, які розміщують замовлення в Україні за схемою давальницької сировини. Зокрема, з-за кордону приходять тканини, нитки, бирки і навіть цінники з упаковками, а українські фабрики виконують замовлення і відправляють вже готовий одяг до Європи і США.

    «Сьогодні 80-85% товарів швейної продукції та 30% взуття виробляється в Україні за давальницькою схемою. Це означає, що фабрики відшивають продукцію з тканин і за лекалами міжнародних компаній. Немає жодного великого іноземного бренду, який б не відшивав свої колекції в Україні», – говорить Тетяна Ізовіт, виконавчий директор Всеукраїнського об'єднання роботодавців легкої промисловості Укрлегпром.

    Очевидні можливості

    Бути частиною технологічних ланцюжків великих міжнародних компаній для підприємств Східної Європи – Чехії, Польщі, Угорщини, Словаччини – давно є нормою. Хтось комплектуючі виробляє, хтось – програмне забезпечення, у когось на території будуються логістичні центри тощо. Тому багато українських економістів вважають, що для України робота за давальницькою схемою – також оптимальний шлях пожвавлення економіки, особливо враховуючи Угоду про асоціацію нашої країни та ЄС.

    Українські підприємства цілком можуть стати частиною технологічних ланцюжків, враховуючи можливості, що відкрилися для бізнесу після девальвації національної валюти.

    «Відкриття високотехнологічних підприємств в Україні могло б мати позитивний ефект для розвитку економіки і допомогти нашій країні стати більш незалежною від впливу зовнішніх факторів, – говорить Олександр Ткачов, начальник відділу інвестиційного аналізу аналітичного департаменту компанії Pro-Consulting. – Розвиток виробництва дасть нові робочі місця, підвищить кваліфікацію і престижність «робочих» спеціальностей, забезпечить надходження до бюджету. Водночас виробництво товарів з високою доданою вартістю може призвести до залучення інвестицій, а це, як показує досвід країн Східної Європи, впливає на зростання соціального захисту населення».

    Втім, відкриття підприємств в Україні зараз вигідно не лише нашій країні – виграти від цього можуть і самі корпорації.

    «Українські підприємства цілком можуть стати частиною технологічних ланцюжків, враховуючи можливості, що відкрилися для бізнесу після девальвації національної валюти. Приміром, собівартість виробництва в Україні буде нижчою, ніж в інших країнах Східної Європи, зокрема через більш низьку вартість робочої сили», – зазначає Ткачов.

    На думку експертів, найбільш перспективними для іноземних інвесторів галузями можуть виступити енергетика, машинобудування та ІТ.

    ІТ може стати в авангарді українського бізнесу в питаннях інтегрування в технологічні ланцюжки великих міжнародних компаній.

    «Перші дві галузі в цілому відстають від провідних світових стандартів, однак володіють високим потенціалом розвитку. Для їх активного росту в Україні банально не вистачає фінансування, а також впровадження високоефективних бізнес-процесів за «західним зразком», – говорить Ткачов.

    Погоджується з колегою і президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. «У наших робітників не така висока кваліфікація, як розповідають. Але ми можемо робити не складну електроніку, а якийсь шматочок робіт», – говорить він.

    Варіантом тут, за словами експертів, може бути відкриття в нашій країні виробництв крупновузлового складання, наприклад, для машинобудування.

    Ще одна перспективна галузь – IT – в Україні розвивається активно, і українських розробників знають у світі, проте продукти, які вони виробляють, в основному розважального характеру. У той же час, за словами Ткачова, напрямок даної сфери в підтримці великого бізнесу по частині софтверного забезпечення у нашій країні недооцінено. «ІТ може стати в авангарді українського бізнесу в питаннях інтегрування в технологічні ланцюжки великих міжнародних компаній», – вважає експерт.

    Не скидають економісти з рахунків і фармацевтичну галузь: Україна вже є одним зі світових лідерів з виробництва генериків. І оскільки дорога продукція робиться, як правило, з аналогічної сировини, це дозволяє говорити про величезний потенціал при створенні тих же дорогих препаратів або їх аналогів на експорт, але вже в Україні.

    Штучні перепони

    Втім, перспективи інтегрування українських підприємств у технологічні ланцюжки суттєво затьмарюють труднощі з веденням бізнесу в Україні.

    У залученні інвесторів мають бути зацікавлені місцеві влади в регіонах.

    «Інвестори як розраховують:« Я завіз в Україну сировину і вивіз товар. І мені треба, щоб на кордоні все було просто». Але, ви ж знаєте, як у нас все забюрократизовано! Плюс – іноземці не хочуть платити ПДВ, бо його можуть і не відшкодувати», – не приховує Охріменко.

    «Основними стримуючими факторами є бюрократія, непрозорість в роботі, підвищені ризики в бізнесі, а також низка інших факторів, які не дають розвиватися і залучати інвестиції в Україну, незважаючи на потенціал розвитку. Саме робота в цьому напрямку може вирішити питання із залученням інвестицій, а також допомогти Україні вийти на новий рівень розвитку», – вважає Ткачов.

    Своєю чергою, Назаренко ситуацію пояснює ще простіше: «Коли приберуть корупцію, тоді в Україні буде щось розвиватися».

    Крім того, за його словами, в залученні інвесторів мають бути зацікавлені місцеві влади в регіонах. Як приклад Назаренко навів дії губернатора Калузької області в Росії, який з метою залучити інвесторів виділяє їм безкоштовно земельні ділянки, куди прокладає дороги, комунікації. «Ось тому в Росії й було відкрито стільки заводів міжнародних корпорацій», – пояснює експерт.

    Теги: корупція інвестиції ЄС експорт Угода про асоціацію ІТ-технології
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів