Бурштиновий клондайк: чи буде легалізовано видобуток бурштину

    5 Серпня, 2015 18:09
    Десятки років в Україні говорять про необхідність легалізації видобутку бурштину. Але відповідний закон досі не ухвалено. Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк пообіцяв, що легалізація таки буде і вже наступного року від продажу ліцензій на видобуток у бюджет надійде понад 1 мільярд гривень

    Бурштинокопачі погоджуються: легалізація потрібна, аби впорядкувати видобуток бурштину та відновити після нього природу Полісся. Але питання в тому, чи віддадуть державі можливість розпоряджатися копанками нинішні «бурштинові царі».

    Зараз за найменшої спроби навести лад у місцях видобутку сонячного каміння виникають криваві збройні сутички. Остання мала місце минулого тижня у Дубровиці на Рівненщині.

    Портрет середньостатистичного бурштинокопача: безробітний, але на дорогому авто

    Бувалі бурштинокопачі пересуваються на новеньких автомобілях іноземного виробництва.

    «Мінімум, це Фольксвагени, – розповідає один з мешканців Дубровиці кореспонденту UA1. – А у більшості автомобілів кілька. Переважно це джипи. Але обов'язково у них є і простіші авто – Жигулі чи Москвичі. Ними й виїздять «на бурштин».

    за 1 кілограм каміння можна отримати
    від 800 до 10 000 доларів
    залежно від ваги

    На такі автомобілі для роботи навіть немає документів. Це на випадок приходу незваних гостей, аби не шкода було, якщо авто заберуть. Втім, наприклад, на Рокитнівщині, де, вочевидь, у бурштинокопачів дуже добрий «дах», старі радянські авто попитом не користуються. Тут мотопомпи до копанок місцеві возять на дорогих позашляховиках.

    Ідентифікувати тих, хто зайнятий у сфері нелегального видобутку бурштину можна також за шикарними будинками. Завдяки сонячному каменю у поліських селах з'явилися триповерхові будинки-замки. У багатьох в цьому бізнесі є зброя. І не лише пневматична чи травматична. У декого є й автомати Калашникова.

    На Житомирщині біля Олевська «дахом» у бурштинокопачів були представники «Правого сектора».

    Втім, окрім визнаних власників копанок, «на бурштин» на Поліссі ходять і школярі, і працівники райдержадміністрацій, і пенсіонери. Через це у селах вже нікого не здивує, наприклад, п'ятикласник, який їздить на мопеді, придбаному за власні гроші, виручені за проданий бурштин.

    Цікаво, що у бурштинокопачі записалися навіть жінки. А дехто з них має інший бізнес на старателях – продають самогон. Носять його безпосередньо до копанок. Чоловіки купують самогон, щоб зігрітися, оскільки добувають бурштин, стоячи по коліна в холодній воді увесь день.

    Бурштин копають навіть всередині хат

    Старателі кажуть, що за зовнішніми ознаками місцевості не можна визначити, чи є тут поклади сонячного каменю. Вони можуть бути будь-де: і в лісі, і на полі, і під сільською хатою. У селі Велике Вербче розповідають, що коли біля їхнього села будували лінію електропередач і рили екскаватором ями під електроопори, разом із ґрунтом виривали бурштин.

    700-1000 доларів за день
    коштує попередження про рейд на копанки

    Трапляються випадки, коли бурштинокопачам продають для їхнього бізнесу свої земельні паї. За півтора гектара один з місцевих жителів вторгував 100 тисяч гривень. Старателі скуповують у селах старі хати і починають копати всередині їх. Сусідам свою роботу пояснюють ремонтом будівлі.

    «Найбільші поклади бурштину нині залягають у Рокитнівському та Дубровицькому районах Рівненської області, – розповів старатель Сергій. – І тут його добувають за допомогою мотопомп. Адже він залягає на глибині 4-6 метрів. Також багато бурштину в районі Олевська на Житомирщині. Але там глибина покладів 10 і більше метрів. Найближче бурштин залягає біля села Жовкині на Рівненщині. Тут його копають лопатами».

    «Кришують» бурштинокопачів міліція, прокуратура та СБУ. Як розповідає мешканець Дубровиці Василь, у разі рейду на копанки, нелегальні бізнесмени отримують попередження телефоном. Плата за таку послугу – 700-1000 доларів за день з однієї мотопомпи, якою вимивають бурштин.

    «Наш голова райдержадміністрації теж має власні копанки з мотопомпами. Де саме? Біля села, з якого він родом, – каже Василь. – І люди з цього села на нього працюють. Також розповідали, що на Житомирщині біля Олевська «дахом» у бурштинокопачів були представники Правого сектора».

    Втім, насправді під виглядом добровольчих батальйонів біля копанок часто стоять найняті хлопці міцної статури. Фіктивні форма і шеврони «Правого сектора» чи іншого батальйону, справжня зброя та рації в руках дозволяють відвадити інтерес місцевих від копанок.

    За кілограмовий бурштиновий камінь дають від 9 до 13 тисяч доларів

    Скуповують бурштин як місцеві бізнесмени, так і підприємці з усієї України. Розповідають, що навіть китайці та поляки зав’язані в цьому нелегальному бізнесі. На одне село може бути близько десятка точок скупки сонячного каміння.

    «Ми не питаємо, звідки скупники. Якщо хочуть купити бурштин – продаємо. Ціна залежить від фракції. За 1 кілограм п'ятірки (каміння вагою від 5 до 10 грамів) платять 800 доларів. Десятка (від 10 до 20 грамів) – 1800 доларів за кілограм, двадцятка (від 20 до 30 грамів) – 3800 доларів і т.д. Кілограм стограмових камінців – 5800 доларів, вісімсотграмові та більші – від 9800 доларів. Це мінімальна ціна, але може бути й більше. Бо скупники між собою конкурують і, щоб продали бурштин саме йому, пропонують вищу ціну, – розповідає Сергій. – Люди передають інформацію одне одному телефоном про тих, хто скуповує бурштин. Скільки може заробити старатель за місяць? Це лотерея. Можна за один день дуже добре заробити, а потім увесь місяць вхолосту працювати, бо нічого не траплятиметься».

    Старателі вже знають: якщо біля копанки стоїть кілька днів полишений мотоцикл чи авто – когось тут засипало насмерть.

    Найбільше скупниками цінуються великі шматки бурштину. Скажімо, за кілограмовий камінь можуть заплатити від 9 до 13 тисяч доларів. Високий попит на каміння з чимось всередині: листком дерева, комахою тощо.

    Видобування бурштину неабияк руйнує природу. Старателями знищено багато віковічних дубів. А полишені сотні копанок, якщо глянути згори, нагадують безлюдні місячні пейзажі. Втім, екологічне лихо – ніщо у порівнянні з людськими життями, похованими у бурштинових копанках. Статистику таких смертей ніхто не веде.  

    «Якось я копав бурштин біля Олевська на Житомирщині й добре, що лопату збоку тримав, а не перед собою, бо на мене раптом обвалилася земля, і держак лопати міг мене проштрикнути, – розповідає старатель із Сарненщини Олександр. – Я, як стояв зігнутий, так і застиг – не можу поворухнутися. Чую, що наді мною кричать, гукають. Наче заживо у могилі побував».

    Біля Олевська, де поклади бурштину залягають найглибше, у копанках натикалися й на трупи. Старателі вже знають: якщо біля копанки стоїть кілька днів полишений мотоцикл чи авто – когось тут засипало насмерть.

    «Дайте роботу і зарплату – не підемо на копанки»

    Свої нелегальні заробітки бурштинокопачі пояснюють високим рівнем безробіття на Поліссі.

    «Роботи у Дубровиці нема. Жоден завод чи фабрика тут не працюють. А жити якось потрібно. Раніше в Росію на заробітки їздили. Тепер туди не поїдеш, бо війна. Комунальні послуги нині подорожчали, ціни на все зросли. А дітей треба за щось годувати, вчити», – каже старатель Ваcиль.

    І якщо зрозуміло, що штовхає на такі сумнівні заробітки безробітних, то походи «на бурштин» службовців місцевих райдержадміністрацій, які навіть відпрошуються для цього з роботи чи беруть відпустки за власний рахунок, виглядають дивно. Проте вони теж мають цьому пояснення – мала зарплата, за яку нереально прожити. Втім, не тільки це є причиною процвітання нелегального бурштинодобування. 

    Якщо в документах написано, що міліція вилучила 3 кілограми бурштину, то насправді його було у кілька разів більше. Але ним поділилися з міліціонерами, щоб заплатити за порушення менший штраф.

    «Чому ніхто на Рівненщині не сидить за ґратами за нелегальний видобуток бурштину? Бо санкція статті Кримінального кодексу не передбачає ув’язнення. Ми підготували понад десяток листів до генпрокурора, а генпрокурор – низку листів у Верховну Раду, щоб змінити законодавство. Проте депутати чомусь не приймають зміни до кодексу, щоб посилити відповідальність за таке правопорушення», – пояснив заступник прокурора Рівненської області Андрій Боровик.

    Якщо навіть нелегальних бурштинокопачів затримують, то притягують до відповідальності за статтею 240 Кримінального кодексу «Порушення правил охорони або використання надр». Статтею навіть передбачене позбавлення волі. Але бурштинокопачі, як правило, потрапляють під санкцію статті вперше, тож відбуваються лише штрафом, який значно менший за суми їх заробітків. Та й затримують дрібних копачів каміння, а не тих, хто керує цим бізнесом.

    «Якщо в документах написано, що міліція вилучила 3 кілограми бурштину, то насправді його було у кілька разів більше, – пояснює досвідчений бурштинокопач. – Але ним поділилися з міліціонерами, щоб заплатити за порушення менший штраф. І всім це вигідно».

    Нардеп Василь Яніцький каже, що чимало старателів не проти працювати легально і вкладати кошти у розвиток краю. Але більшість з них влаштовує нинішній стан речей, бо вони бояться конкуренції. А тут усе давно відпрацьовано, і вони – хазяї ситуації.

    З тим, що легалізація добування бурштину, – єдиний вихід, погоджуються і бурштинокопачі.

    «Але комусь це невигідно, тому закон не приймають, – пояснює дубровичанин Олексій. – Та й, думаю, якщо його приймуть, то закон буде таким, що людям буде невигідно копати бурштин. Хоча, звісно, хай би краще гроші від цієї діяльності потрапляли у бюджет, а не текли за кордон, як нині». 

    Теги: корупція СБУ Правий сектор екологічна катастрофа Житомирська обл. рівненська область бурштин
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів