Борис Райтшустер: Нємцов міг стати Президентом Росії

    31 Березня, 2015 17:45
    Німецький журналіст Борис Райтшустер один із небагатьох, хто проміняв європейський комфорт на життя в сучасній Росії. Він відмовився від стабільної і безпечної журналістської діяльності у Німеччині задля "російського політичного екстриму".

    Райтшустер прожив у Москві близько 16 років, працював керівником московського бюро німецького журналу «Фокус», написав 5 книг про політику Кремля і Президента Володимира Путіна. У 2012 році у житті Бориса відбулися зміни і він вирішив повернутися до Німеччини, пояснивши своє рішення тим, що втомився. Він і надалі пише про політичну ситуацію в Росії, впевнено висловлюючи свою позицію щодо політики Кремля. Після написання у 2006 році книги, «Демократура Путіна», яка в Німеччині стала політичним бестселером, автор вирішив доповнити видання і вже цього року українське видавництво «Віват» переклало видання українською та російською мовами під назвою «Путінократія». Під час візиту до Києва журналісту UA1 вдалося поспілкуватися з Борисом не лише про письменницьку діяльність, а і про політику Росії і її Президента, вбивство його друга Бориса Нємцова, війну в Україні, російську опозицію та млявість Заходу.

    Борисе, чому виникла ідея написати книгу саме про політику Російської федерації та Президента Росії?

    Ідея книги про політичне життя в Росії виникла ще в 2004 році, тому що люди, які живуть на Заході ніколи не зможуть зрозуміти, який сюрреалізм відбувається в Росії. Коли живеш у Москві, то здається, що ти немов герой із роману Кафки і пояснити все те, що там відбувається неможливо. Тому я вирішив, що це варто якось систематизувати. Потрібно було собі пояснити, що це і чому. Третина книги, яку прочитають українці зовсім нова, це видання доповнене. У 2006 році у книзі я написав висновок, що став прогнозом подій, які ми зараз бачимо на Сході України. Тоді, під час написання, я ще думав, що досить помірно критичний, коли роблю такі висновки, але зараз усвідомлюю, що мені навіть трохи прикро за свою наївність.

    Що саме стало Вашим пророчим прогнозом?

    Я ще в 2006 писав, що путінська система «путінократія» базується на тому, що постійно потрібен зовнішній ворог, конфлікт для того, щоб відволікати від внутрішніх проблем і конфліктів. Завданням Путіна також є підвищення дози. 2008 рік – це грузинська війна, 2014 рік – це напад на Україну. У книзі детально описується, чому Путіну потрібні ці міжнаціональні війни і, зважаючи на ситуацію, яку ми сьогодні спостерігаємо в Україні, можна зробити висновок, що вона не остання жертва цього режиму. Якщо Путін буде при владі, то я думаю, що він не заспокоїться.

    Який сценарій у цьому конфлікті Ви надалі бачите?

    Він ( Путін – ред.) робитиме усе, щоб дестабілізувати Україну – це для нього головна мета, він зробить усе, щоб демократичний шлях України зруйнувався, щоб ця влада, яка зараз у країні, зазнала поразки. Це так само, як і в Грузії, він не заспокоїться, поки не відбудеться зміна режиму і в Києві. У східних областях України він хоче бачити таку систему, як у Придністров’ї, Абхазії та Південній Осетії. Так само Путін хоче впливати і на Україну. Це впевненість у тому, що Україна не стане членом НАТО, оскільки невирішений воєнний конфлікт є вагомим аргументом у цій ситуації.

    Що для Вас означає слово «путінократія»? Що Ви вкладали у зміст цього слова?

    Це новий вид демократури, який прикривається демократією. Я б сказав, що це диктатура 21 століття, нового зразка. Диктатура в овечій шкурі.

    Як у Німеччині сприймають Вашу книгу «Путінократія» ?

    Частково дуже добре, проте є частина населення, яка думає, що я казкар. Наприклад, у колишній НДР всі все розуміють, а на Заході є частина, яка просто не хоче у це вірити, тому всіма можливими способами це витісняє.

    Ви прожили в Росії близько 16 років. На Ваших очах відбувалося формування тієї Росії, яку ми бачимо сьогодні, Ви спостерігали за зростанням путінського тоталітаризму.Чому вирішили повернутися до Німеччини саме в 2012 році? Що спонукало до цього рішення?

    Я виїхав на початку 2012 року, тому що почалися серйозні погрози щодо мого вбивства. Мені неодноразово саме в той період почали говорити, що краще триматися подалі.

    Тобто, пік погроз був, коли Путін мав повернутися до влади?

    Пік погроз був напередодні президентства Медведєва. Під час його правління було відносне затишшя. Проте, коли стало зрозуміло, що до влади повернеться Путін, я усвідомив, що це буде небезпечно. Почалося те «закручування гайок», яке ми бачимо сьогодні.

    Коли переїхали на Батьківщину працювати та «дихати» стало вільніше?

    Це колосальна різниця. Спочатку я не міг зрозуміти, чому я мучив себе 16 років (сміється). Проте зараз я усвідомлюю, що дуже люблю Росію, вона справді стала другою Батьківщиною, тим паче, що вона не завжди була такою, як ми її бачимо зараз. Знаєте, зараз в Україні залишилось те, що я раніше любив у Росії – це відкритість людей, справжні емоції, українська душа. Ви більше емоційні і справжні, аніж західні люди, у вас більше гумору, легкості – це, я б сказав, просто унікальне поєднання південного образу життя із слов’янською глибиною душі.

    Як вважаєте, що відбуватиметься з Росією далі? Як виживати журналістам, які не працюють на владу? Тоталітаризм і надалі розвиватиметься?

    Однозначно. Це тоталітаризм нового зразка. Я часто повторюю, що ми маємо справу менше з Орвелом, аніж із Гакслі. Орвел передбачив, що книги будуть заборонені, а Гакслі говорив про те, що потрібно доводити суспільство до того, щоб вони не читали книг, тоді їх і не потрібно буде забороняти. Саме теорія Гакслі зараз представлена в Росії. Людей прагнуть зробити аполітичними. Я вважаю, що вбивство Нємцова – це і є приклад серйозного «закручування гайок», одна із головних опор путінської влади – страх. Росія тримається на страху. Путін віртуозно грає на закладеному ще за часів сталінізму страху, який і досі живе в російському народі. І вбивство Нємцова – знакове. Ким би ти не був, якщо ти критикуєш Путіна і публічно проти нього виступаєш, ти можеш бути вбитим у будь-який момент.

    Як вважаєте, чому Бориса Нємцова вбили саме коло стін Кремля? Це приклад того «страху», про який Ви говорите?

    Потрібно було, щоб дійшов мессидж. Якби його вбили під під’їздом, це б не мало такого залякування і попередження іншим опозиціонерам. Борис Нємцов – єдиний російський політик, який особисто кинув Путіну виклик, тому його і вбили під стінами Кремля. Ви ж самі розумієте, що це одне із найбезпечніших місць у Москві. А тут 6 пострілів і 12 хвилин не було видно ні охорони, ні офіцерів. Мені просто прикро, що більшість вірить у міф, що це не Путін, бо йому це невигідно і вигадують різні версії. Тому що такими міфами людей просто намагаються ввести в оману і заперечувати очевидне.

    Вбивства відомих опозиційних людей – Владислава Лістьєва, Ганни Політковської, Бориса Нємцова – це підтвердження того, що систему таки не зламати?

    Я б сприймав це навпаки. Як знак того, що система досить слабка, коли вона потребує вбивств опозиціонерів. По-справжньому сильна система не діятиме таким чином, бо вона впевнена в собі. Я думаю, що це приклад того, що система боїться.

    Добре, ми усвідомлюємо, що вона слабка, але що ж її може зламати?

    У таких диктаторських режимах, як в Росії, події можуть розвиватися, немов у карткових будиночках. Зовні вони виглядають імпозантними, міцними, але одного разу одна карта випаде – і все розвалиться. Що це може бути? Це важко передбачити, це можуть бути різні фактори. Я думаю, що для Путіна на даний момент найнебезпечнішим є саме палацовий переворот, тому що еліта вже проти нього. Вони про це мовчать, але більшості вже набрид конфлікт із Заходом. Їм невигідні санкції і війна. Вони хочуть спокійно виїжджати закордон: у них там діти, дружини, гроші, вілли, яхти, їм абсолютно не потрібен цей «перебор», санкційні списки, які зараз існують саме через дії Путіна.

    Але поки еліти мовчать.

    Вони мовчать, бо вони залякані, вони почали сильніше боятися після вбивства Нємцова. Я думаю, у цьому і було значення цього розстрілу. Для Путіна головне закріплення влади.

    Після смерті Нємцова Ви вірите в російську опозицію, її ефективність і лідерів: Навального, Яшина, Собчак, Ходорковського?

    А як вони можуть бути ефективними, коли у них зав’язані руки і заклеєні роти? Вони нічого не можуть зробити. Це бої без правил. Повірте, навіть у Білла Клінтона або ж Барака Обами не було б шансів прийти до влади у Росії, адже росіяни просто не знали б про них.

    Але ж Нємцов був ефективною опозицією, якщо став загрозою для Путіна.

    Якби у Нємцова була така свобода і можливості, як у опозиціонерів на Заході, якби його пустили на російське телебачення – він би давно був би Президентом Росії. Проблема у тому, що 95 % населення Росії просто не знали про те, що робить Нємцов.

    Борис Нємцов був Вашим другом. Він колись говорив Вам про те, що його можуть вбити?

    Коли я прийшов до нього в липні цього року, то він мені розказав про ситуацію, коли обізвав Путіна, і пам’ятаю, що він сказав фразу «Думаю, що я все-таки перегнув палицю і мене таки скоро вб’ють», проте серйозності цій фразі я не надав значення, адже думав, що Путін не піде на такий очевидний крок. Але не цього боявся Нємцов. Як би це зараз дивно не звучало, але мені здавалось, що довготривалого ув’язнення він боявся більше, ніж смерті.

    Як Ви вважаєте, можуть бути наступні жертви? Хто це може бути ?

    Легко. Альфред Кох уже не приховує, що боїться. Він був дуже близьким другом Бориса Нємцова. Проте я думаю, що другого вбивства зараз не буде, тому що зараз Путіну це не треба. Вбивство Нємцова – попередження. Насправді, Нємцов не був для влади настільки небезпечним, як зараз говорять, він просто найголосніше говорив і критикував Путіна, що інші собі не дозволяли. Згадайте, арешт Ходорковського тоді був знаком, що не варто висовуватись. Тому поки буде тиша, проте коли цей страх ослабне, от тоді і буде небезпека. Я не відкидаю й інший сценарій: поки що це було в середині Росії, проте може знадобиться показати, що і закордоном ніхто не в безпеці.

    «Вулиця» може щось змінити у Росії?

    Ні. Не думаю. У цьому і є кардинальна різниця між Україною та Росією. Прикладом цього були демонстрації в Росії у 2011-2012-х роках, коли виходили кілька десятків тисяч, може, навіть 100 тисяч, але це не дало ніякого результату. Страх занадто сильно сидить. Люди залякані і їм так комфортно. У них живе і вживається думка, що «ми нічого змінити не можемо», «прийде інша влада, вона буде така сама». У цьому і полягає головна різниця з Україною. У вас історично зовсім інший досвід, ви не впадали у політичну депресію. Росія є яскравим прикладом «стокгольмського синдрому», коли люди розуміють, що владу неможливо змінити, тому починають себе переконувати, що «цар то хороший» і якщо б’є, то любить.

    Як вважаєте, що є рушійною силою тоталітарної політики Путіна у світі?

    Частково – це «комплекс Наполеона», але це не головний рушійний фактор. Головний полягає у тому, що він був особисто ображений і принижений розпадом Радянського Союзу і тепер він це почуття приниження перекладає на цілу націю. Також тут присутній фактор грошей. Путін – бізнесмен, йому дуже важливе особисте збагачення. Проте він щиро переконаний і в тому, що хоче якнайкраще для Росії, що його мільярди – це теж для Росії, і якщо я будую 25-й палац, то це також все для Росії.

    Вам не страшно про це писати, говорити, так гостро критикувати Путіна?

    Страшно, звісно. Мені постійно приходять погрози вбивства. Але я намагаюсь серйозно це не сприймати. Думаю, що мені менше треба боятися, аніж російським опозиціонерам, оскільки я іноземець і до мене ставляться з певною повагою. Для них у Росії найстрашніше, коли зрадник свій – росіянин. А до мене, німця, вони ставляться, немов до пропагандиста, який працює на своїх хазяїв. Я навіть не знаю, чого більше боятися, погроз і насилля чи того, що в Німеччині не хочуть мене чути, оскільки на Батьківщині мене називають казкарем чи фанатом.

    Тобто Вашу позицію щодо політики Росії не сприймають і таким чином російська пропаганда активно розвивається і в Німеччині?

    Вона дуже сильно розвинута у Німеччині. Німці намагаються перевести усі мої висловлювання в смішне русло, що я параноїк і що немає серйозності у моїх висловлюваннях. Путін і його політика насправді дуже успішна в Німеччині. Багато людей, які поширюють його пропаганду в політиці, - успішні. Російські пропагандисти активно лобіюють свої інтереси в німецькій політиці, на телеканалах, серед представників економіки.

    Німецькі ЗМІ уникають слова «війна». Для них події в Україні – це «криза». Як Ви вважаєте, це вплив російської пропаганди на західне суспільств чи це все-таки страх перед Путіним?

    Це російська пропаганда, яку охоче приймають, адже вона дозволяє не дивитися правді у вічі, далі жити на своєму «острові щасливих» і уникати того, що насправді важливе. Це комфорт для Європи. І я боюсь, що за це Європа може заплатити занадто дорогу ціну, адже прокинеться, коли буде пізно.

    Коли може настати це «пізно» і що це може бути для Європи?

    Наприклад, досить реалістичний сценарій : коли одного ранку, прокинувшись, люди почують новину, що в одному з районів Прибалтики, місцеве російськомовне населення буде «настільки задавлене», що вони почнуть займатися самообороною. Сценарій, Криму, Донбасу у чистому вигляді. А Путін, у свою чергу, буде казати, «Я тут ні до чого. Я вам дуже співчуваю». І цього сценарію я дуже боюся, адже у такому випадку почнеться третя світова.

    В одному зі своїх інтерв’ю Ви сказали, що Заходу зараз не вистачає Черчіля. Чому саме цього політика потребує Європа?

    Так, це чітко видно, що саме Уїнстона Черчіля потребує сьогоднішня політична Європа. Це людина, яка завжди казала, що у політиці не можна бути млявим, що завжди потрібно приймати рішучі кроки. Він прекрасно розумів Росію, він був впевненим і мужнім у політичних рішеннях, на відміну від сьогоднішніх політиків. А зараз складається враження, що маємо справу із політичними кастратами, які дивляться лиш на свій рейтинг. Наприклад, на Олланда взагалі без сліз дивитися не можна.

    Як щодо Ангели Меркель?

    Вона серйозний політик, який гарно розуміє Путіна і дуже добре, що вона є в політиці сьогодення. Але її проблема в тому, що їй не вистачає черчілівської, рішучості. У неї ясність розуму, як у Черчіля, але вона вкрай обережна та діє зважаючи на громадську позицію. Меркель дуже близька до Путіна і, як на мене, то не зовсім раціональна. Бо складається враження, немов німецька економіка повністю залежить від Росії – але це міф. Адже Росія, як торгівельний партнер, знаходиться на 12-13 місці між Бельгією та Чехією. Проте люди думають, що Росія – це провідний німецький партнер.

    Путін колись сказав, і Ви у своїй книзі його цитуєте, що « Сильних поважають, слабких б’ють». Європа для Путіна яка?

    Дуже слабка, він сміється з європейських політиків і називає їх імпотентами. Я думаю, що путінська психологія така, що «поки там ці слабаки, треба діяти». Думаю, що своєю поведінкою Захід його заохочував ще під час анексії Криму, адже за ті події він ніяк не розплатився. Якби після анексії Криму, європейські політики виступили так, як після падіння Боїнга на Сході, можливо, ми б і не мали того, що зараз відбувається у Донецьку і Луганську. Санкцій, на які справді заслуговує Росія через свою політику, і досі немає. Після анексії Криму, потрібно було усім депутатам Російської Держдуми, які голосували за такі дії, вводити суворі санкції. І зараз це ще не пізно зробити. Потрібно заборонити в’їзд у Європу усій цій російські еліті. Я і досі не розумію, чому такі пропагандисти як Кісельов та його компанія, з понеділка по п’ятницю можуть обливати Захід брудом, а в п’ятницю ввечері вилітати в Ніццу і проводити там свій вікенд? Чому Олександр Дугін спокійно роз’їжджає Німеччиною і розповідає Європі, як Росія нас має захопити?

    Як Ви оцінюєте допомогу від Заходу Україні, зважаючи на ситуацію на Сході?

    З одного боку, вважаю, що вона недостатня, з іншого – є багато питань і закидів до України, адже є інформація, що кошти, які виділяє Захід, не надходять до місця призначення, а зникають. У нас є інформація, що військова допомога: бронежилети, які виділяла Німеччина, просто не дійшли на фронт. Тому я вважаю, що поки у нас не буде повної гарантії, що кошти, які виділяє МВФ та інші структури, не будуть розділені туди, куди треба, з нашого боку було б безглуздо виділяти їх «у повітря». Я за максимальну допомогу, але за повної прозорості та гарантії щодо використання коштів.

    Що зараз потрібно робити на Сході України? Яким чином Ви бачите вирішення цієї проблеми?

    Терміново потрібно вводити блакитні каски ООН. Я і досі не можу зрозуміти, чому ваша Верховна Рада і Президент не ініціюють рішення цього питання. Я думаю, що Донбас стане такою самою зоною, як Придністров’я та Південна Осетія. Альтернативи, окрім того, як заморозити цей конфлікт, немає. Я не думаю, що заморожений конфлікт гірше, аніж гарячий. В іншому випадку, ще десятки тисяч ваших людей помиратимуть. Це мені нагадує ситуацію між поганим вибором і дуже поганим. Оскільки російські війська набагато сильніші. Після вбивства Нємцова Путіну потрібно трохи спустити пару, він піде на поступки, проте, після цього знову може бути чергова провокація. Гра в кота і мишку. Наскільки я знаю Путіна, він не стратег, він тактик, тому він сам для себе ще не вирішив, що саме йому потрібно: хоче він сухопутний вихід на Крим чи все-таки йому поки вистачить Донецька. Зараз він просто використовуватиме Донецьк, щоб у перспективі досягти зміни влади в Києві. Це один із важелів впливу.

    На Вашу думку, Крим вдасться повернути?

    Боюсь, що зараз – ні. На довгу перспективу, можливо, але зараз це нереально. На жаль, навіть у Німеччині більшість попалась на цю російську пропаганду і частина німців справді думає, що Крим – це частина Росії.

    Як Ви оцінюєте ситуацію із реформами в Україні? Оскільки це невід’ємна частина надання коштів від МВФ та інших структур.

    Наприклад, я знаю, що ваш Президент, Петро Порошенко обіцяв у своїй передвиборчій кампанії, що на час президентства не буде керувати своїм бізнесом і продасть його, але ж він не продав його. І те, що його бізнес розвивається – це просто апокаліпсис якийсь. Адже саме у цьому і полягає найбільше небезпека, що ця влада провалить Майдан та усі обіцяні зміни, реформи. І це була б найбільша послуга для Путіна. Якщо вони так діятимуть, то Президент Росії з часом їх ще й орденами нагородить, як Кадирова. Мене дуже хвилює ця ситуація. Мене на Заході завжди запитують: «Чому є відчуття, що розстріли на Майдані та події в Одесі, коли згоріли люди, розслідують на повних гальмах?».

    Як вважаєте, чому не розслідують?

    Очевидно є щось , що приховується. Я не виключаю, що це просто інерція тупості апарату, але це все одно жахливо.

    Якщо і надалі не розслідуватимуться розстріли, не проводитимуться реформи, Президент керуватиме власним бізнесом, який розвиток подій Ви бачите в Україні?

    Може бути третій Майдан. Я після зради першого Майдану думав, що другого бути не може. Але український народ мене приємно здивував. Думаю, українці вже зрозуміли, що вони можуть впливати на владу, на відміну від росіян. Будь-яку владу потрібно змінювати. Усе залежить від того, коли саме. Я маю підозру, що якщо цей олігархічний лад не буде перерваний, то нічого хорошого не вийде. А поки я не бачу, щоб влада якось боролася з олігархією. Не хочу говорити наперед, адже усе робиться поступово, але я б хотів бачити більше рішучих кроків. На сьогоднішній день в Україні я бачу помилки, які були при Єльцині в Росії: людям уже просто немає за що жити, вони отримують по 50 доларів у той час, як мільярдерів не чіпають. Якщо влада піде і надалі таким шляхом, то третій Майдан буде саме соціальним. Людям просто не буде чого їсти. І мій великий страх, що я не бачу з боку влади намагання вирішити цю ситуацію. Не можна йти «єльцинським шляхом».

    Теги: Нємцов
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів