А судді хто? Оновленню судів загрожує повний провал

    8 Серпня, 2016 11:05
    Напередодні повномасштабного старту судової реформи система правосуддя вже почала вибудовувати захисний механізм для самозбереження

    Неймовірно гуманний цінитель дорогих авто, власник елітної нерухомості, якого протягом року обдаровують на сотні тисяч гривень, і водночас, попри згадані гідності, – володар найнижчого рівня довіри серед українців. Згідно з останніми соціологічними дослідженнями саме таким є усереднений образ українського судді зразка 2016 року.

    Приміром, за даними Transparency International Україна (TI), вартість автопарку, що належить членам Київського апеляційного адмінсуду та їхнім сім'ям, досягає 1 млн 400 тис. доларів – за сьогоднішнім курсом це 35 млн гривень.

    Судді мають схильність до таких марок, як Porsche Cayenne, Jaguar ХF, Audi Q7, Toyota Land Cruiser Prado, Lexus. Варто зауважити, що самі лиш гальмівні колодки на Porsche Cayenne коштують 3-5 тис. гривень, а акційна заміна масла на позашляховики Toyota стартує від 1500 гривень, не кажучи вже про витрати на бензин. При цьому офіційна середня зарплата українського судді становить 16 тис. гривень на місяць.

    Щастить суддям і з подарунками: за інформацією TI, в минулому році десяти столичним суддям – згідно з майновими деклараціями – підфартило виграти й отримати подарунків на півмільйона гривень. Ще четверо розжилися на мільйон кожен, а двоє додали до своїх колекцій подарунків на півтора мільйона гривень.

    І це лише показані в деклараціях суми, але ж є ще й інші джерела доходів. Про їх рівень можна скласти уявлення з одного примітного випадку: за даними джерела UA1, за потрібне рішення на користь рейдерів, що захопили Житомирську кондитерську фабрику, судді Вищого апеляційного суду України (ВАСУ) Миколі Сороці було запропоновано суму в 500 тис. доларів.

    Рівень довіри до судової системи станом на початок року не перевищував 4,7%.

    Поряд з цим показово виглядають дані щодо винесених судових вироків у справах про корупцію. Всього 19% обвинувачених отримують реальний тюремний термін, решта відбуваються штрафами, випробувальним терміном, або ж їх виправдовують.

    Вивчивши тисячу судових рішень, експерти TI вивели закономірність: при середній сумі доведеного хабара в 38 тис. гривень обвинувачений отримував випробувальний термін трохи більше 2 років, а за хабар у розмірі 22 тис. гривень його штрафували на 19 тис. гривень, тобто хабарник залишався ще й з прибутком.

    Ну а про грошові застави, як альтернативі триманню під вартою, і говорити не доводиться. Найсвіжіший приклад: чиновниці Мінагрополітики, спійманій на хабарі в розмірі 150 тис. доларів (3,7 млн гривень), суд призначив заставу в 124 тис. гривень, що за таких оборотів тіньового заробітку дорівнює вартості пиріжка.

    Тож не дивно, що рівень довіри до судової системи станом на початок року не перевищував 4,7% згідно з дослідженнями Інституту Горшеніна. Нижче може бути тільки повне ігнорування судової системи, як однієї з гілок влади.

    Тому багато в чому під тиском іноземних партнерів, що стимулюють проведення реформ в Україні, парламент, а також профільні громадські організації взяли курс на розробку методів очищення судової системи.

    З 15 серпня починає діяти обов'язкове електронне декларування доходів усіх держчиновників. І далеко не всі з них зможуть підтвердити легальність нажитого майна.

    Зрештою, після двох років круглих столів, конференцій, суперечок і взаємної критики, було вироблено загальну стратегію. Саме вона й лягла в основу прийнятого парламентом 2 червня Закону про судоустрій і статус суддів. А 13 липня президент його підписав.

    І навіть з урахуванням істотної недосконалості цього документа, він справив у суддівському середовищі ефект бомби. Судячи з безперервної низки різких заяв, служителі Феміди досі не можуть отямитися.

    Кошмарний сон судді

    Відтепер для претендентів на посаду судді передбачено прозорий конкурс з індивідуальним оцінюванням за такими критеріями: компетентність, професійна етика та доброчесність.

    Вводиться повний моніторинг способу життя судді та його родичів. І якщо він не може підтвердити легальність джерел походження доходів і майна, йому загрожує звільнення.

    Також передбачено формування Громадської ради доброчесності при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України – представники громадськості підключаться до оцінювання відповідності судді необхідним для цієї посади вимогам.

    Ще на етапі обговорення вказаних норм судді активно виступали проти таких нововведень, і особливо активно критикували відкритий конкурс на посаду та кваліфікаційну оцінку. Про неможливість і неприпустимість подібних заходів офіційно заявляли представники Вищого Суду України та ВАСУ.

    Проте перший етап вони програли – нардепи закон прийняли. Тоді з'явилось офіційне звернення ВАСУ до президента з вимогою ветувати закон. На користь цього знайшлися свої аргументи, наприклад, зазначалося, що не було враховано позицію родичів судді, які не бажають надавати інформацію про себе або перебувають з суддею в неприязних відносинах.

    Згідно зі статистикою НАБУ, по 235 суддям вже отримано матеріали, які свідчать про не зовсім бездоганну репутацію.

    Стурбувала представників ВАСУ і загроза звільнення за неправдиві відомості у заповнених деклараціях або їх несвоєчасне подання.

    Підсумок звернення: «Вищий адміністративний суд України вважає, що цей Закон спрямований на руйнування системи адміністративного судочинства».

    Послідовний противник нововведень Олександр Нечитайло, голова ВАСУ, так прокоментував UA1 очікувані зміни: «Робиться все, щоб загнати суддів у кут. Судді пишуть декларації про майно і доброчесність, а чому не пишуть народні депутати? Чому виконавча влада не пише? Усі гілки влади між собою рівні – чому для судової влади одні вимоги, а для законодавчої та виконавчої інші?».

    За словами Нечитайло, через таку кричущу несправедливість багато його колег подають у відставку. Та й його заява вже лежить у Вищій раді юстиції.

    Книга суддів: вихід

    Нечитайло стверджує, що у суддів, які подають на звільнення, різні причини. Ті, що пропрацювали 20-30 років, хочуть спокійно піти на пенсію. Інших не влаштовує необхідність виходити на відкритий конкурс.

    «Багато суддів вважають це принизливим. Особливо питання, кому і що я маю доводити», – говорить глава ВАСУ.

    Також він стверджує, що знання теорії і практики – це різні речі, а тому тестувати суддів-практиків питаннями з теорії неправильно. На додаток до всього, у суддів є досьє їхніх рішень, а ухваленими рішеннями задоволені не всі. Тому кандидати на посаду вважають, що у них можуть виникнути проблеми на відкритому конкурсі, й не хочуть його проходити.

    Серед семи сотень кандидатів, які очікують на безстрокове призначення суддею, чимало тих, хто ухвалював неправосудні рішення у справах учасників Євромайдану або підозрюється в корупції.

    Втім, справжня причина суддівських мук бачиться в іншому: з 15 серпня починає діяти обов'язкове електронне декларування доходів усіх держчиновників, в тому числі судової системи. І далеко не всі з них зможуть підтвердити легальність нажитого майна.

    Тому вже зараз спостерігається масовий вихід суддів – заяви про звільнення за власним бажанням і прохання про відставку йдуть потоком.

    Наприклад, станом на липень з 76 суддів ВАСУ подала у відставку 31 особа, ще трьох вже звільнено. В цілому ж по країні Вища рада юстиції розглянула 241 заяву суддів про звільнення і по 229 суддям вже готує подання до парламенту щодо звільнення – саме ВР задовольняє такі прохання.

    Водночас Глава Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артем Ситник вважає, що судді відмовляються від проходження переатестації і звільняються, побоюючись відповідальності за корупцію.

    Згідно зі статистикою НАБУ, по 235 суддям вже отримано матеріали, які свідчать про не зовсім бездоганну репутацію. А 46 осіб взагалі відмовилися від перевірки й звільнилися.

    Але поряд з цим система почала відчайдушно захищатися: вже увімкнулися механізми самозбереження, і за два місяці до того, як нововведення мають набути чинності, відпрацьовуються схеми порятунку вочевидь непрохідних кандидатур.

    Інстинкт самозбереження

    Перша з практично доведених до досконалості схем збереження старих кадрів судової системи – це затягування членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів подань на звільнення.

    Практика показує, що їх розглядають по півроку, нерідко рік. А 12 місяців – саме той період, після якого збігає термін притягнення до дисциплінарної відповідальності. Причому на час розслідування можливих неправомірних дій, суддю не усувають від виконання службових обов'язків.

    Участь представників громадськості у Вищій кваліфікаційній комісії суддів і Вищій раді юстиції не передбачається.

    Результат таких дій – серед семи сотень кандидатів, які очікують на безстрокове призначення суддею, чимало тих, хто ухвалював неправосудні рішення у справах учасників Євромайдану, підозрюється в корупції, а також тих, хто продовжує працювати на окупованих територіях.

    І якщо до кінця вересня рішення про їх звільнення в парламенті не будуть прийняті, а новий Закон про судоустрій і статус суддів набуде чинності, ці судді мають всі шанси бути перепризначеними Вищою радою правосуддя без проходження кваліфікаційного оцінювання.

    Одночасно з цим запущено механізм показного процесу очищення – насамперед розглядаються досьє тих, хто співпрацює з окупантами, хоча й їх звільняють зі скрипом. Щодо багатьох кандидатур цей процес тривав понад два роки.

    А розгляд справ суддів, які працюють на підконтрольній території, як правило, відкладають в ще довшу шухляду, даючи можливість працювати і тим, чия доброчесність викликає запитання.

    Крім цих хитрощів є й інші лазівки, які здатні звести очищення судової системи нанівець. Так, в законі чітко не вказано терміни формування Громадської ради доброчесності, а тому цей процес можуть штучно затягнути. А це саме той орган, який має забезпечити контроль громадськості над призначенням суддів.

    Також не передбачено участі представників громадськості у Вищій кваліфікаційній комісії суддів і Вищій раді юстиції.

    На думку експертів з Реанімаційного пакету реформ (РПР), які брали участь у формуванні нового законодавства, все це нівелює зусилля щодо очищення судової системи: «При збереженні цих положень негативна ситуація у судовій системі може тільки законсервуватися під виглядом формального «урахування вимог громадськості», «створення нових судів» і «оновлення суддівського корпусу».

    Закордон нам допоможе?

    В обговореннях, як з усім цим бути, окрім пропозицій терміново внести необхідні правки в сам закон звучить ініціатива залучити до процесу реформи українського правосуддя іноземних суддів. Зокрема в питанні формування Антикорупційного суду, який буде займатися найбільш резонансними справами.

    Цю ідею поділяє голова Правління глобального руху Transparency International Хосе Угас. Як приклад він навів Міжнародну Комісію проти безкарності у Гватемалі (CICIG), що успішно працює з 2008 року.

    «Якщо взяти цю модель як відправну точку й адаптувати її до українських реалій, вона б стала гарним початком для вирішення великих складнощів судової системи», – вважає Угас.

    На сьогоднішньому етапі сумнівно, що парламент і президент добровільно випустять зі своїх рук контроль над створенням Антикорупційного суду.

    «Для мене як українця є принизливим запрошувати іноземців. Ми говоримо про те, що ми не в змозі зробити свою країну самостійною. Це дуже неправильно, – обурюється подібними пропозиціями Нечитайло. – І як це буде на практиці? Якою мовою будемо здійснювати судовий процес? А громадянство він повинен буде отримувати чи ні?».

    На подібні запитання нардеп Олена Сотник, одна з ініціаторів залучення іноземних суддів, відповідає, що все це на рівні ідеї та розглядається наразі як робочий варіант.

    «Ми можемо створити гібридний механізм, інструмент, коли іноземці будуть не суддями, а фактично суддями-присяжними, – вважає вона. – Основні судді будуть українського походження, а судді-присяжні – іноземці, які будуть сюди приїжджати для конкретних справ».

    Нардеп запевняє, що в такому разі українські судді не зможуть прийняти рішення на чиюсь користь за хабар.

    Втім, на сьогоднішньому етапі сумнівно, що парламент і президент добровільно випустять зі своїх рук контроль над створенням Антикорупційного суду.

    Не дарма до конкурсної комісії з відбору суддів у цей орган увійдуть троє представників президента, троє від парламенту і четверо іноземних представників, та й то тих, кого затвердить Мін'юст.

    І схоже, багато представників судової системи вже побачили шанс вистояти і благополучно пережити реформу, що починається. Інакше складно пояснити, чому готових виконувати важку й невдячну роботу судді за трохи більше ніж 7 тис. доларів на рік замість колишнього офіційного окладу в 200-300 тис. доларів не так вже й мало.

    Теги: корупція закон суд конкурс Артем Ситник Вища Рада Юстиції парламент НАБУ Вища кваліфікаційна комісія суддів Transparency International «ЖЛ» судова реформа Реанімаційний пакет реформ олена сотник суддя Сорока ВАСУ Олександр Нечитайло
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів