Пригоди бравого солдата Щура

    21 Серпня, 2015 16:33
    День 22

    5:30 підйом. 

    Біг і зарядка. Ті, хто кашляє, можуть не йти. 
    Я не йду. Соромно трохи. Але я ще кашляю.
    Завтра побіжу. 
    Ті, хто не біжать, прибирають в кубрику. 

    Сніданок. 

    Збираємось у спортзал. 
    Знімаю окуляри. Ставлю лінзи.

    8:30 – спортзал. З вигляду – звичайний шкільний. Мати. Роздягалка. 
    Вчимось падіння, перекочуватись вперед-назад.

    9:40 – фільм. Про дії розвідроти в Афганістані. Про українця, який був у складі тієї розвідроти. Ім'я – Едуард Яременко (Єрьоменко). 

    Десь о 10-й – знову фіз. заняття. 

    11:10 – фільм про російську зброю. Снайперський комплекс, АГС і якийсь кулемет – спадкоємець Утьоса. 

    11:35 – продовження фіз. занять. 

    12:00 (плюс мінус) – кінець. Йдемо в казарму. 
    Так хочеться денного сну!)
    Я не знав, що можу так довго фізично працювати. В принципі там нічого важкого. Але якщо 20 разів по дошках перекотишся туди і назад. А потім ще щось, то вже нічого не хочеться)

    Поспав перед обідом. 
    Обід

    Потім похід на спортмайданчик. Турніки, бруси і т. д. 
    Потім – основи рукопашу. 
    На це пішло ще півтори години. 

    Знаєте, що найстрашніше у цьому всьому? Коли мене обирають тим, на кому показують вразливі місця, куди треба бити. От коли показують на мені спереду – це ще не так страшно. Бо видно, куди інструктор тягне руку чи ногу. А от коли я стою до всіх спиною і він каже "... ну або копчик...", оце вже інша справа. Ви не повірите, але сідничні м'язи стиснулися самі, щоб захистити цей самий копчик. На копчикове щастя йому нічого не прилетіло. Сідничні м'язи розслабились. 

    Якщо я коли-небудь буду робити мультфільм про це, то момент мого повернення в казарму я б зобразив так:
    Ноги ледве переставляються, шаркаючи, по землі. Руки волочаться за мною. Рот відкритий і з нього вивалився язик (пити на тренуванні не бажано – також тренують). 

    Далі – вечеря. Піднос ще не був таким важким. 
    Сьогодні давали ячмінну каву – не пам'ятаю на сніданок, обід чи вечерю. Але здивували. Дякую. 

    Про вчорашнє. 

    Вчора я писав, що ми здавали тести. Так от – хочу розповісти трохи про бланк тих тестів. Внизу бланку відповідей я помітив компанію, яка ці тести придумала. НПЦ ДИП. Російська компанія. Подивився у них на сайті їхніх замовників. Там всі російські силові структури (див скрін). Це не те, щоб зрада, це швидше сигнал українським науковцям – ей! Де ви є?! Міністерство оборони вас не чує! Де ваші руки!?

    Короче тре, щоб такі тести були щонайменше української компанії і українською мовою. Бо якось не солідно виходить. У нас що – фахівців нема?

    Отаке
    Надобраніч. 

    Оригінал тексту

    Теги: Росія військові навчання мобілізація призовники
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів