Петро Порошенко. 7 причин, чому "НІ"

    11 Сiчня, 2019 16:12
    Політтехнологи Петра Порошенка щоразу примудряються робити геніальну річ – вони придумують схему, як змусити голосувати за свого кандидата тих, хто насправді його не підтримує і навіть критикує його політику

    Якщо у 2014-му для цього просували ідею «виборів президента в один тур», то цього разу українців лякають реваншем проросійських сил і популістів.

    Виборцям нав’язують уявлення, що результати другого туру наперед визначені і там зустрінуться Порошенко і Тимошенко. За таких умов, навіть запеклі критики діючого Президента будуть віддавати йому свої голоси, щоб не допустити повернення до влади Юлії Володимирівни.

    Хоча насправді результати голосування невідомі, і враховуючи низькі рейтинги всіх кандидатів, у другому турі може бути хто завгодно. Тож цілком реально просто не допустити до другого туру обох ненависних політиків. І якщо з ЮВТ все більш-менш зрозуміло, то існує щонайменше 7 вагомих причин, чому варто сказати «НІ» Петру Олексійовичу, як кандидату на другий президентський термін.

    Конфлікт з громадським сектором

    Можна не любити громадські організації, критикувати їх і зневажливо називати «грантоїдами», але реальність така, що ЖОДНА реформа з 2014 року не обійшлась без участі громадського сектору. В цьому середовищі сконцентровані експерти і вони мають довіру міжнародних донорів, які фінансують реформи в Україні. Для успішного розвитку країни владі потрібна підтримка громадського сектору. А вона її стрімко втрачає.

    Після введення електронного декларування для антикорупційних активістів відносини Адміністрації Президента та громадського сектору серйозно погіршились. А серія безкарних нападів та вбивств громадських активістів зіпсували їх остаточно.

    Проте замість пошуку порозуміння, команда Президента навпаки агресивно намагається «поставити грантоїдів на місце»: покриває злочинців, запускає кампанії з дискредитації, виступає з ініціативами, які зменшують права громадських організацій.

    Це тільки поглиблює конфлікт, без вирішення якого немає жодних шансів, що збережеться темп та якість реформ.

    Перебір конституційних повноважень

    Згідно з Конституцією Президент має не багато влади. Набагато більше її сконцентровано в руках парламенту та Кабінету міністрів. Попри заяви Порошенка, що його цілком влаштовує діюча парламентсько-президентська модель, він докладає зусилля аби відбирати можливості впливу в інших політиків.

    Тут і ситуація з Яценюком, коли витрачались десятки мільйонів аби позбавити його крісла Прем’єра. І постійні намагання поставити на всі посади «своїх людей». Навіть при створенні Помісної Церкви України, Порошенко просував на місце її керівника Вінницького митрополита Симеона.

    Порошенко дотримується авторитарного стилю, який не терпить конкуренції, тому постійно хоче більше влади ніж має. Це надзвичайно небезпечна якість для політика, особливо в умовах України, де крім Майдану, немає інших механізмів боротьби зі спробами встановити режим одноосібного правління.

    Союз із місцевими феодалами

    Кернес і Труханов. Прізвища, які викликають неприємні асоціації у прихильників проєвропейського вектору розвитку України. Їх важко уявити собі в команді Петра Олексійовича, але на жаль вони там є.

    Порошенко опирається на місцевих феодалів, часто з кримінальним бекграудом, які мають забезпечувати позитивне голосування за нього під час виборів. За це вони отримують імунітет від кримінальних переслідувань з боку Генеральної прокуратури та СБУ.

    Маючи таку «кришу», місцеві князьки почуваються безкарно. Подібне посилення місцевих еліт в купі з безкарністю були однією з причин конфлікту на Донбасі. Тому така політика центральної влади може закінчитись тим, що ми отримаємо нові точки протистояння.

    Провалена судова реформа

    Архітектором судової реформи був заступник голови адміністрації президента Олексій Філатов. У результаті «реформи» значна частина суддів Майдану успішно пройшли переатестацію і продовжують вершити правосуддя іменем України.

    В судах розвалюються справи проти Кернеса, мажорів, які вбивають людей на дорогах, «беркутівців» і тітушок, які організовували вбивства, катування та побиття людей під час Революції Гідності.

    Створення Антикорупційного суду затягувалось роками, через що купа справ НАБУ розглядалась суддями часів Януковича.

    При цьому відсутність чесного правосуддя стримує розвиток країни, зменшує інвестиції через страх рейдерства та зменшує віру громадян у свою державу.

    Паршива кадрова політика

    Президент призначає декілька тисяч чиновників. За логікою це мають бути професійні та патріотичні люди. Проте обираючи між професіоналізмом та лояльністю, в кадровій політиці Порошенко завжди робить ставку на лояльність.

    Найбільш яскравий приклад – Генеральний прокурор. Попри вимоги відставки Шокіна, Порошенко більше року тримав його на посаді, оскільки він був лояльним. Коли ж таки дотисли відставку Шокіна, то, щоб лишити собі лояльного Генпрокурора, під Юрія Луценка, конкретну людину, було переписано законодавство і скасовано вимогу обов’язкової юридичної освіти.

    Інший свіжий приклад – топ-посадовець в розвідці Семочко, який попри корупційний скандал та російських родичів зберігає свою посаду.

    Неможливо збудувати ефективну країну, коли замість професіоналів обирають просто лояльних людей.

    Жадібність і конфлікт інтересів

    Петро Порошенко успішний бізнесмен. І це робить його поганим державником. Питання не лише в його особистих бізнесах, а й у його оточенні, яке складається з таких самих успішних бізнесменів, що активно використовують для свого збагачення державний бюджет.

    За 2 роки фірми з групи Адамовського-Грановського виграли державних тендерів на $300 млн. Одна з компаній показала зростання на 1500% за рік.

    Близький до президента Юрій Косюк отримує 1,4 млрд грн дотацій з державного бюджету.

    Міжнародний інвестиційний банк Порошенка збільшив свої прибутки вдвічі. Туди переводять рахунки великих компаній з банків, які збираються ліквідувати.

    В інтересах корпорації «Богдан» утримуються високі ввізні мита на авто.

    Представники оточення Президента мають інтереси в усіх ключових секторах економіки України. Вони отримують вигоди від монопольного становища на ринку та мають підтримку з державного бюджету, або виграють тендери у державних установах.

    Неможливо робити ефективні економічні реформи, коли прибутки близьких до тебе компаній зростають за рахунок відсутності цих реформ.

    Відсутність реакції на критику

    Всі перераховані проблеми могли б лишити шанс на розвиток країни, якби не видатне Его Президента.

    Петро Порошенко вважає себе «найкращим президентом за всю історію України» та «політиком історичного масштабу». Гординя засліпила його, і Президент перестав реагувати на критику.

    Опонентів він називає «хом’яками» та звинувачує в тому, що вони «собачої будки не збудували».

    Спілкування з журналістами перетворилось на теплу ванну – критично налаштованих журналістів або позбавляють акредитації, або просто ігнорують під час прес-заходів.

    Проблемні ситуації замовчуються, поки не доростуть до критичного розміру. І навіть після цього реакції немає. Поведінка не змінюється. І це лише закріплює переконаність місцевих феодалів, критиків громадського сектору, некомпетентних чиновників та корумпованих політиків у тому, що так, як вони роблять, – можна робити. За це не карають. І це поглиблює проблему.

    Кожна з цих семи причин є достатньо вагомим аргументом сама по собі, а в сукупності вони створюють дуже песимістичний прогноз у разі другого терміну Петра Порошенка на посаді Президента.

    В той же час, зрозуміло, що в другому турі, за умови альтернативи між Порошенком і Тимошенко, значна частина виборців, з огидою та неприйняттям, але все одно дасть свої голоси Порошенку.

    Тому надзвичайно важливим завданням є не допустити такої ситуації та сформувати в другому турі іншу політичну альтернативу, яка збереже проєвропейський вектор розвитку України і дасть шанс на проведення успішних економічних та політичних реформ.

    Теги : Верховна Рада Порошенко Тимошенко Юрій Луценко передвиборча кампанія політтехнології
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося


    Архів